Вулиця Миколи Гулака — Вікіпедія

Вулиця Миколи Гулака
Київ

Вулиця Миколи Гулака в Києві, червень 2023 року
МісцевістьПріорка
РайонОболонський
Назва на честьМиколи Гулака
Колишні назви
Шевченківський пров., Сталіногірський пров.
Загальні відомості
Протяжність220 м
Координати початку50°30′57.766″ пн. ш. 30°27′18.9371″ сх. д. / 50.51604611° пн. ш. 30.455260306° сх. д. / 50.51604611; 30.455260306
Координати кінця50°30′59.1908″ пн. ш. 30°27′30.524″ сх. д. / 50.516441889° пн. ш. 30.45847889° сх. д. / 50.516441889; 30.45847889
поштові індекси04114
Транспорт
ТрамваїТ  12, 17, 17к, 19 (на початку)
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі1 (3)
ПаркиБережанський
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10399
У проєкті OpenStreetMapw31120735
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Миколи Гулака у Вікісховищі

Ву́лиця Мико́ли Гулака́ — вулиця в Оболонському районі міста Києва, місцевість Пріорка. Пролягає від Автозаводської вулиці до Бережанської вулиці.

Історія

[ред. | ред. код]

Вулиця виникла у 1-й половині XX століття. Мала назву Шевченківський провулок (на честь Тараса Шевченка), з 1955 року — Сталіногірський провулок[1].

Сучасна назва на честь українського вченого та громадського діяча Миколи Гулака — з 1961 року[2].

Забудова

[ред. | ред. код]

Забудова переважно промислова. Нині ведеться спорудження комплексу висотних житлових будинків (парний бік вулиці).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 796. Арк. 123–149. [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.] [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.]
  2. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 21 листопада 1961 року № 2259 «Про найменування та перейменування вулиць, площ та парків міста» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 42. Арк. 224–231. [Архівовано з першоджерела 25 червня 2013.]

Джерела

[ред. | ред. код]