Вулиця Союзу Українок — Вікіпедія

Вулиця Союзу українок
Львів
Вулиця Союзу Українок (вигляд з вулиці Гайдамацької)
Вулиця Союзу Українок
(вигляд з вулиці Гайдамацької)
Вулиця Союзу Українок
(вигляд з вулиці Гайдамацької)
МісцевістьПідзамче
РайонШевченківський
Назва на честьСоюзу українок
Колишні назви
П'ястів, Лобачевського
польського періоду (польською)Piastów
радянського періоду (українською)П'ястів, Лобачевського
радянського періоду (російською)Пястов, Лобачевского
Загальні відомості
Протяжність246 м
Координати початку49°51′9.5″ пн. ш. 24°1′43.87″ сх. д. / 49.852639° пн. ш. 24.0288528° сх. д. / 49.852639; 24.0288528
Координати кінця49°51′14.47″ пн. ш. 24°1′48.77″ сх. д. / 49.8540194° пн. ш. 24.0302139° сх. д. / 49.8540194; 24.0302139
поштові індекси79019[1]
Транспорт
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі№ 3—23, 4а, 8а, 8б, 25[2]
Поштові відділенняВПЗ № 19 (вул. Замарстинівська, 30)[1]
Забудовакласицизм, сецесія[3]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr3174368
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Союзу Українок у Вікісховищі

Ву́лиця Союзу Українок — вулиця в Шевченківському районі Львова, в місцевості Підзамче, що сполучає вулиці Гайдамацьку та Софії Яблонської та має форму відзеркаленої літери Г. Прилучається вулиця Академіка Катерини Ющенко.

Історія та назва

[ред. | ред. код]

Відома від 1893 року під назвою — вулиця П'ястів, на честь польської королівської династії П'ястів. У 1946 році була перейменована на вулицю Миколи Лобачевського[4], на честь російського математика Миколи Лобачевського[5]. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 вересня 2022 року вулицю Лобачевського перейменовано на вул. Союзу Українок, на честь найбільшої жіночої організації в Україні — Союзу українок[6].

Забудова

[ред. | ред. код]

Вулиця Союзу Українок забудована дво-, три та чотириповерховими кам'яницями, зведеними наприкінці XIX — на початку XX століття у стилях класицизму та орнаментальної сецесії[3].

№ 5, 7 — двоповерхові житлові будинки споруджені у 1910-х роках з червоної цегли[7].

№ 6 — триповерховий житловий будинок був споруджений у 19091910 роках за проєктами архітекторів Зигмунта Добжанського та Петра Тарнавецького у стилі пізньої орнаментальної сецесії на замовлення Юзефа Лінтнера. Власник будинку, підприємець Юзеф Лінтнер був вбитий у цьому будинку під час єврейського погрому 21—23 листопада 1918 року[8]. До вересня 1939 року власниками будинку були Катажина Лінтнер та спілка[9].

№ 8 — чотириповерховий житловий будинок був споруджений у 19091910 роках за проєктами архітекторів Зигмунта Добжанського та Петра Тарнавецького у стилі пізньої орнаментальної сецесії на замовлення Зендера Ґрюсса[10], за іншою інформацією, у стилі ретроспективного модерну[11]. До вересня 1939 року власником будинку була вдова Зендера, Єтті Ґрюсс[9].

№ 18 — триповерховий житловий будинок. Тут мешкав письменник, один із перших творців польської фантастики Стефан Грабінський[12].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
  2. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 26 лютого 2023.
  3. а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 485.
  4. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 36.
  5. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 75—76.
  6. Пресслужба ЛМР (29 вересня 2022). Союзу Українок, Софії Караффи-Корбут, Патріарха Димитрія Яреми: у Львові перейменували ще 8 вулиць. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 28 грудня 2022. Процитовано 29 вересня 2022.
  7. Віктор Гальчинський. Нетуристичний Львів: Замарстинів і береги зниклої річки. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». Архів оригіналу за 1 грудня 2022. Процитовано 28 грудня 2021.
  8. Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 405.
  9. а б Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…Dzial IV… — S. 60.
  10. Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 406.
  11. Бірюльов Ю. О. Добжанський Зиґмунт // Енциклопедія Львова: в 4 т / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — С. 106—107. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  12. Андрій Бондаренко (3 грудня 2015). Стефан Грабінський та його психофантастика: львівські потойбіччя. varianty.lviv.ua. Варіанти. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 28 грудня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]