Воєнне мистецтво — Вікіпедія

Воєнне мисте́цтво (ВМ) — галузь воєнної науки; наука про воєнні, антитерористичні, партизанські, миротворчі дії та збройну боротьбу в цілому; наука про організоване застосування зброї і техніки особовим складом військових формувань в ході воєнних, антитерористичних, партизанських, миротворчих дій та збройної боротьби в цілому.

Воєнне мистецтво (у широкому розумінні стосовно солдатів) — це вміння творчо і майстерно застосовувати зброю і техніку особовим складом у збройній боротьбі; (у широкому розумінні стосовно командирів, командувачів) — це вміння творчо і майстерно керувати військовими формуваннями при веденні боїв, операцій та інших дій.

Об'єктом дослідження (вивчення) воєнного мистецтва є організоване застосування зброї і техніки в ході воєнних, антитерористичних, партизанських та миротворчих дії. Предметом дослідження воєнного мистецтва є операції, бої та інші форми воєнних, антитерористичних партизанських дій та миротворчих дій.

Воєнні дії — це організоване застосування зброї і техніки особовим складом законно створених військових формувань супротивних сторін у збройній боротьбі.

Воєнні дії класифікуються:

- за видами - наступ і оборона. Наступ — це вид воєнних дій, суттю якого є організоване застосування зброї і техніки особовим складом законно створених військових формувань сторони, яка здійснює напад (агресію) у ході збройної боротьби. Протилежним явищем наступу є оборона. Контрнаступ — це різновид наступу (наступ на наступаючого з положення оборони; вид воєнних дій оперативного і стратегічного рівня).

Оборона — це вид воєнних дій, суттю якого є організоване застосування зброї і техніки особовим складом законно створених військових формувань сторони, яка здійснює відбиття нападу (агресії) у ході збройної боротьби. Протилежне явище обороні є наступ ;

- за рівнями — стратегічний, оперативний, тактичний в ході ведення воєнних дій стратегічного і оперативного рівнів можуть виникати оперативно-стратегічний та оперативно-тактичний рівні відповідно. Рівень воєнних дій визначається значимістю завдань, які виконуються.

Стратегічний рівень воєнних дій — це рівень воєнних дій в ході яких вирішуються стратегічні бойові завдання, а на оперативно-стратегічному рівні вирішується частка стратегічного завдання (оперативно-стратегічного завдання).

Оперативний рівень воєнних дій — це рівень воєнних дій в ході яких вирішуються оперативні бойові завдання, а на оперативно-тактичному рівні вирішується частка оперативного завдання (оперативно-тактичного завдання);

Тактичний рівень воєнних дій — це рівень воєнних дій в ході яких вирішуються тактичні бойові завдання.

- за типами (воєнні дії на суші, на воді (морі) і в повітрі).

- за формами (бій, бойовище, операція, битва, бойові дії і удар). Форми воєнних дій –– це спосіб збереження (розкриття) змісту воєнних дій за їх видами, рівнями і типами.

Наступальні (оборонні) бої і операції характеризуються змістом наступу (оборони), дій на суші і на усіх рівнях воєнних дій.

Протиповітряні і повітряні бої і операції характеризуються змістом дій у повітрі, на суші і на усіх рівнях воєнних дій.

Морські (річкові, озерні) бої і операції характеризуються змістом дій на воді, суші і у повітрі і на усіх рівнях воєнних дій.

Миротворчі дії — це організоване застосування зброї і техніки особовим складом законно створених військових формувань нейтральної сторони між супротивними сторонами у збройній боротьбі.

Антитерористичні дії — це організоване застосування зброї і техніки особовим складом законно створених і незаконно створених військових формувань супротивних сторін у збройній боротьбі.

Партизанські дії — це організоване застосування зброї і техніки особовим складом незаконно створених добровольчих військових формувань проти ворожої сторіни у збройній боротьбі.

Воєнне мистецтво розділяється на три складові елементи:

• Стратегічне мистецтво,
• Оперативне мистецтво і
• Тактичне мистецтво.

Такий розподіл породжений наявністю специфічних особливостей ведення воєнних, антитерористичних, партизанських, миротворчих дій та збройної боротьби в цілому різних рівнів, що дозволяє кожному складовому елементові конкретно і цілеспрямовано досліджувати організоване застосування зброї і техніки на тактичному, оперативному і стратегічному рівнях, яке відноситься до його предмету.

Стратегія, оперативне мистецтво і тактика є складовим елементом воєнного мистецтва. За логікою мови, складові елементи воєнного мистецтво мають називатися стратегічне, оперативне і тактичне мистецтво, про що свідчать воєнно-енциклопедичні словники 30-х років ХХ сторіччя. Такий підхід, щодо назв складових воєнного мистецтва виключить вживання в мовах інших наук термінів "тактика" і "стратегія". Наприклад: стратегія чи тактика вирощування великої рогатої худоби.

Стратегічне мистецтво (у сучасному розумінні стратегія) — це теорія і практика підготовки та ведення операцій стратегічних об’єднань та збройної боротьби в цілому; наука про воєнні, антитерористичні, партизанські, миротворчі дії стратегічного рівня, наука про операції стратегічних об’єднань.

Структурно стратегічне мистецтво містить: стратегічне мистецтво підготовки та ведення операцій стратегічних об’єднань та стратегічне мистецтво підготовки та ведення збройної боротьби.

Оперативне мистецтво — це теорія і практика підготовки та ведення операцій оперативних об’єднань; наука про воєнні, антитерористичні, партизанські, миротворчі дії оперативного рівня, наука про операції оперативних об’єднань.

Структурно оперативне мистецтво містить: оперативне мистецтво підготовки та ведення операцій оперативних об’єднань видів Збройних сил, а також формувань і закладів Тилу та Озброєння.

Тактичне мистецтво (у сучасному розумінні тактика) — це теорія і практика підготовки та ведення боїв з’єднань, частин і підрозділів родів військ (сил) та спеціальних дій військових формувань і закладів всебічного забезпечення; наука про воєнні, антитерористичні, партизанські, миротворчі дії тактичного рівня; наука про бої та інші дії тактичних військових формувань.

Структурно тактичне мистецтво містить: тактичне мистецтво підготовки та ведення боїв та інших дій тактичних військових формувань. (Гончарук М. Г.)

Національна воєнна стратегія — це система наукових знань про характер воєнних конфліктів, шляхи їх запобігання військовими засобами, підготовка держави до оборони, будівництво, підготовка та застосування Збройних Сил для захисту суверенітету, політичної незалежності і територіальної цілісності України, а також галузь практичної діяльності вищого політичного та військового керівництва щодо підготовки держави і Збройних Сил до війни та керівництва ними під час ведення воєнних дій з метою відбиття агресії.

В цілому об'єктом дослідження воєнної стратегії є воєнний конфлікт (повномасштабна війна чи збройний конфлікт). Предметом національної воєнної стратегії є головна, специфічна сторона воєнних конфліктів — збройна боротьба, воєнні дії стратегічного масштабу та безпосередньо воєнні аспекти підготовки держави до оборони.

Оперативне мистецтво, як самостійна галузь воєнного мистецтва, охоплює теорію і практику підготовки та ведення загальновійськових (загальнофлотських), самостійних і спільних операцій, а також бойових дій (операцій) об'єднань видів Збройних Сил.

Складовими частинами оперативного мистецтва є:

• загальновійськове оперативне мистецтво;
• оперативне мистецтво військ ППО;
• оперативне мистецтво ВПС;
• оперативне мистецтво ВМС;
• оперативне мистецтво Тилу Збройних Сил України.

Теорія оперативного мистецтва — проводить дослідження закономірностей, зміст і характер сучасних операцій і інших форм оперативного застосування об'єднань; розробка способів підготовки і ведення операцій (бойових дій), способів і методів організацій і підтримання взаємодії, всебічного забезпечення військ (сил), які беруть участь у операції (бойових діях) і управління ними; розробка оперативних вимог до організацій і озброєння об'єднань; вироблення рекомендацій до оперативного обладнання території країни; вивчення поглядів імовірних противників на ведення воєнних дій оперативного масштабу.

Практика оперативного мистецтва охоплює діяльність командування, штабів і військ (сил) щодо підготовки і ведення операцій управління військами (силами) і всебічного забезпечення операцій (бойових дій).

Тактика — найбільш масова галузь воєнного мистецтва. Тактика охоплює теорію і практику підготовки і ведення бою підрозділами, частинами, з'єднаннями різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ.

Теорія тактики досліджує закономірності, характер і зміст бою, розробляє способи його підготовки і ведення.

Практика тактики охоплює діяльність командирів, штабів і військ (сил) по підготовці і веденню бою.

• Воєнна історія
• Військова наука
• Військова економіка
• Війна
• Військове мистецтво запорозьких козаків

• Радянська військова енциклопедія. «ВАВИЛОН — ГРАЖДАНСКАЯ» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1979. — Т. 2. — С. 211. — ISBN 00101-236. (рос.)

• Еволюція воєнного мистецтва : навч. посіб.: у 2 ч. Ч. 1 / [Д.В. Вєдєнєєв, О.А. Гавриленко, С.О. Кубіцький та ін.; за з аг. ред. В.В.Остроухова]. - Київ: Нац. акад. СБУ, 2017. - 276 с.
• Еволюція воєнного мистецтва: навч. посіб.: у 2 ч. Ч. 2 / [Д.В.Вєдєнєєв, О.А.Гавриленко, С.О.Кубіцький та ін. ; за заг. ред. В.В.Остроухова]. - Київ: Нац. акад. СБУ, 2017. - 336 с.
• Свечин А. А. Эволюция военного искусства с древнейших времен до наших дней. Т. 1—2. М., 1927—28;
• Триандафиллов В. К. Характер операций современных армий. Изд.. 4-е. М., 1937;
• Шапошников Б. М. Мозг армии. Кн. 1—3. М., 1927—29;
• Шапошников Б. М" Воспоминания. Военно-научные труды. М., 1974, с, 387–558;
• Разин Е. А. История военного искусства. Т. 1—3. М., 1955—61;
• Строков А. А. История военного искусства. Т. 1—3. М., 1955—67.
• Гончарук М. Г. Форми воєнних дій. // Труди академії — 1998. № 2 — с.26-30.
• Гончарук М.Г. Воєнне мистецтво: об’єкт і предмет. // Труди академії - 1999. №19 - с.28-32.
• Гончарук М.Г. Мистецтво взагалі і воєнне мистецтво зокрема. // Труди академії - 2001. №30 – с30-34.
• Гончарук М.Г., Швалючинський В.В. Форми воєнних дій загальновійськових формувань і способів їх ведення. // Труди університету - 2014. № 6(127) - с.44-46.

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (грудень 2021)

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2021)