Вікунья — Вікіпедія

Вікунья
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина:	Верблюдові (Camelidae)
Рід:	Vicugna
Вид:	Вікунья (V. vicugna)
Біноміальна назва
Vicugna vicugna (Molina, 1782)
Синоніми
Camelus vicugna Molina, 1782

Віку́нья, або віго́нь^[1] (Vicugna vicugna) — вид ссавців із родини верблюдових, один із двох представників роду Vicugna. Зовні вікунья нагадує гуанако, але є меншою та стрункішою.

Довжина тіла вікуньї становить 150 см, ріст у плечах близько метра, а маса — 50 кг. На спині вікунья забарвлена в світло-коричневий колір, внизу вона світліша. Вовна помітно витонченіша, ніж у споріднених видів, і достатньо густа, щоби служити ізоляційним шаром проти холоду. Анатомічною особливістю вікуньї є нижні зуби-різці, які, як у гризунів, постійно ростуть. Подібного явища в інших китопарнокопитних не трапляється.

Вікуньї поширені в Андах, переважно на плато Пуна, на території Еквадору, Перу, Болівії, Аргентини і Чилі. Мешкають на висоті від 3500 до 5500 метрів. Як і гуанако, вікуньї живуть у стадах з чітко обмеженими ареалами і відомим головним самцем. Крім них існують групи молодих вільних самців, які через свій незрілий вік ще не в змозі захищати власну територію. Також зустрічаються самотні старі самці, вигнані зі стада молодшими суперниками.

Раніше вважали, що вікуньї ніколи не були одомашнені, і що лами та альпаки походять від гуанако. Сьогодні деякі молекулярні дослідження вказують на те, що альпаки могли еволюціонувати від вікуній. Оскільки альпаки, лами, гуанако і вікуньї теоретично в змозі злучатися один з одним і часто змішувалися, важко з упевненістю визначити походження сьогоднішніх домашніх тварин.

Вікунья зазвичай класифікується під науковою назвою Vicugna vicugna, тобто як окремий рід, що протиставляється ламам і верблюдам. Це засновано на особливостях щелеп і зубів вікуній. Проте той факт, що вікуньї і гуанако можуть злучатися, говорить про дуже близьку спорідненість, через що використання окремого роду Vicugna є предметом наукових суперечок.

Відомо, що стародавні інки зганяли вікуній у численні стада та зістригали їхню цінну вовну, яку використовували виключно на одяг вельмож, після чого їх відпускали. Іспанці цю традицію не продовжили. Вони відстрілювали вікуній у великих кількостях і нерідко отруювали їхні водні джерела. На початку це робили для створення великих пасовищ для худоби, пізніше заради вовни вікуній, яку вважають найрідкіснішою та найдорожчою вовною у світі. За часів інків в Андах мешкало близько 1,5 мільйонів вікуній. У 1965 році їхня чисельність скоротилася до 6 000 особин. Проте після введення охоронних заходів популяція вікуній швидко зросла і сьогодні їх налічують близько 200 тисяч.

• Vicugna vicugna [Архівовано 31 липня 2008 у Wayback Machine.] 2006 IUCN Red List of Threatened Species (англ.)
• Волокно вікуньї (англ.)
• The Vicuña Collection — Історія вікуньї [Архівовано 6 жовтня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
• Alpaca Fiber News — The vicuña animal (англ.)
• Vicunas: Bearers of the Golden Fleece [Архівовано 11 червня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
• Bayly, Andres and Enrique Pasquel. Privaticemos las vicuñas (ісп.)