Вікіпедія:Преамбула — Вікіпедія

Цю сторінку запропоновано включити до довідкової системи Вікіпедії як правило чи настанову. Наразі все, що написано на цій сторінці, не є чинним правилом або настановою Вікіпедії. Проєкт може перебувати у стадії розробки, обговорення або отримання підтримки спільноти для ухвалення, а також може бути відхилений.

Скорочення ВП:ВСТУП

Було запропоновано приєднати цю сторінку або розділ до Вікіпедія:Стиль/Вступ, але, можливо, це варто додатково обговорити.

Преамбула, вступ — це стислий і лаконічний переказ статті, що подається на її початку. Преамбула оформлена як окремий розділ, що не містить заголовка чи внутрішніх під-розділів. Преамбула повинна коротко і ясно подавати огляд предмету статті, містити згадки лише про найбільш важливі його риси — факти, характеристики, оцінки тощо. Важливі риси — це такі, про які неможливо не згадати, коли мова йде про предмет статті, а не такі, які включити є змога.

Частиною преамбули є також картка або інфобокс. Текстова преамбула і картка мають доповнювати одне одного: текст має більш розгорнуто подавати опис, в той час як картка має подавати лише найбільш визначальні, сутнісні характеристики. Як і текстову преамбулу, картку також важливо наповнювати лише тими характеристиками, про які неможливо не згадати, а не тими, які є змога включити. Важливо контролювати, щоб картка залишалася за можливості компактною.

Преамбула є критично важливим розділом як для окремо взятої статті, так і для Вікіпедії в цілому, оскільки саме з неї читач розпочинає знайомство із статтею і отримує перше від неї враження. А у багатьох випадках преамбула — це єдина частина статті, яку відвідувач читає (особливо з урахуванням того, що все більше людей читають Вікіпедію у мобільній версії чи з мобільних додатків).

Сучасний світ дуже швидкий — на людину вивалюється щоразу більше інформації, осягнути її всю не вистачає часу, тому рішення про те читати щось далі чи ні, приймається за лічені миті. Добре написана преамбула здатна заохотити читача до подальшого глибокого ознайомлення зі статтею, а слабко написана одразу може відвернути бажання щось далі читати.

Преамбула повинна включати такі твердження про предмет статті, про які неможливо не згадати під час опису цього предмета. Як це розуміти?

Це означає, що треба подивитися як описується предмет статті у справді якісних джерелах (вторинних, незалежних, від компетентних у цій галузі авторів) на цю тему. Такі джерела мають описувати тему цілісно, сукупно, у всій повноті, а не просто висвітлювати якийсь окремий її епізод. Тобто, давати для читача узагальнений погляд на неї, розглядати цю тему в контексті інших подій і споріднених тем. У цих джерелах ви можете побачити як тема описується: якщо про окрему подію чи факт є згадки — вона важлива, якщо немає — вона другорядна. Дослідивши декілька джерел від різних авторів на цю тему, ви здобуватимете все більше уявлення про те, які події і факти справді важливі — про них писатимуть чи згадуватимуть усі. Особливо цінні будуть такі джерела, які, за умови авторства компетентного фахівця, при спробі описати тему цілісно мають ще й невеликий об'єм (невелика стаття чи кілька сторінок тексту) — значить, у них зосереджені лише найбільш важливі події і факти. Їх і варто згадати у преамбулі.

• Після прочитання лише однієї преамбули у читача має скластися хоча й початкове, але все ж цілісне загальне враження про предмет, який стаття описує.
• Слід уникати довгих, складнопідрядних речень із численними зворотами. Вони ускладнюють процес сприйняття інформації, і зазвичай є протилежністю простоті і ясності. Натомість, варто будувати преамбулу як низку простих тверджень, які легко сприймаються.

• Преамбула не повинна містити інформації, яка відсутня у основному тілі статті. Це стосується як тексту, так і картки. Інакше кажучи, додаючи до преамбули важливу інформацію, спершу подайте її якомога повніше у статті: якісно її оформивши і навівши джерела до неї.
• Уникайте розміщувати виноски із джерелами у преамбулі та в картці. Вони візуально перевантажують і текст, і картку, які мають бути кришталево прозорими для сприйнятття. Натомість, наведіть джерела у основному тілі статті, де підтверджується відповідне твердження. Якщо є необхідність підтвердити певне гостре чи спірне твердження, яке навдене у преамбулі, користуйтеся шаблоном {{Перехід}}, посилаючись на розділ в основному тілі статті, де це твердження розкрите більш повно і з джерелами.
• Преамбула має дотримуватися добре витриманого балансу щодо глибини висвітлення тих чи інших деталей, подробиць і фактів. З однієї сторони, варто виходити з припущення, що читач практично не знайомий з контекстом, тому мають бути присутні досить прості пояснення, які читача введуть у контекст. З іншої сторони, чим більш вузьке, спеціалізоване явище висвітлюється, тим менше є необхідність наводити якісь загальновідомі факти і сутності, які є абстракціями вищого порядку.

• Преамбула має бути написана ясною, читабельною українською. Речення мають бути струнко побудовані, добре зв'язані, невимушені. У випадку, коли ви не можете побудувати струнке речення, переформулюйте його інакше. В першу чергу, це стосується найпершого вступного речення, його традиційно будують у форматі Предмет статті — це [опис]. Така форма побудови — дуже зручна у багатьох випадках, проте інколи вона прямо стає на заваді побудові якісної преамбули. У деяких випадках вона призводить до надзвичайно безпомічних конструкцій, які мають вигляд Предмет статті — це [предмет статті]. Здебільшого, це статті, які описують подію. Не намагайтеся написати преамбулу події, даючи її визначення, натомість опишіть що трапилося. Приклад хорошої преамбули: en:2023 Pentagon document leaks.

• Якщо існує цікавий факт, який допоможе заінтригувати читача до прочитання статті цілком — додайте його до преамбули. Важливо: якщо таких фактів немає, не висмоктуйте їх із пальця і не вигадуйте їх самостійно. На таких фактах мають наголошувати надійні джерела.

Пояснювальний приклад:

1. Максим Вікторович Миргородський — [..]. Перший учасник війни на сході України, який став повним лицарем ордену Богдана Хмельницького.
2. Аметов Решат Мідатович — [..]. Перший громадянин України, убитий внаслідок російської агресії проти України.

• Наголоси доречно розставляти лише для тих статей, де є власна назва або термін, яка може потребувати таких уточнень.
  • Так Ке́рченська прото́ка — початок статті Керченська протока
  • Так Інциде́нт — початок статті Інцидент
  • Ні Інциде́нт у Ке́рченській прото́ці — початок статті Інцидент у Керченській протоці
  • Так Інцидент у Керченській протоці

• Преамбула у загальному випадку має містити відповіді на питання «Що? Де? Коли?».
• Преамбула статті загалом має бути подібною до цілої статті у паперовій енциклопедії на цю тему. Проте Вікіпедія — ВП:НЕПАПІР, а тому можливі абревіатури і стилістичні прийоми, що скорочують текст у паперовій енциклопедії за рахунок читабельності, у Вікіпедії зайві.
• Написання преамбули за своєю суттю цілком відповідає вимозі з відомого вислову з роману Курта Воннеґута (Колиска для кішки): «якщо вчений не може в двох словах пояснити восьмирічній дитині чим він займаєтеся, — він шарлатан». В англійському сегменті інтернету є популярний формат спілкування «запитання—відповідь»: ELI5 — “Explain Like I’m 5”, тобто «поясніть мені як п'ятирічному». Приблизно так преамбула має пояснювати суть читачу.

• Пишучи преамбулу, уявіть, що вам поставлено таке завдання: розповісти про предмет статті за дуже короткий проміжок часу, але вас у будь-який момент можуть обірвати. Тобто не повідомили скільки саме часу ви маєте на розповідь. Перебуваючи у цій невизначеності, природно обрати таку стратегію: першим реченням ви видаєте найбільш загальний, високоабстрактний опис (до прикладу: український письменник, американський винищувач), який пояснює чим є предмет статті. Потім, якщо «вас ще не обірвали» і «ви ще маєте час», розкрийте явище більш глибоко. На завершення преамбули ви можете додати такі факти, які зацікавлять читача.

Пояснювальний приклад:

Мікац Олег Михайлович — український військовослужбовець, генерал-майор Збройних сил України, заступник командувача військ оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України.
Учасник російсько-української війни, командувач сил ОТУ «Луганськ» (2017), один з керівників оборони Донецького аеропорту (2014).
Олег Мікац — перший український генерал, який ніколи не служив в радянській армії.

---

У першому реченні наводиться ким є Олег Мікац на даний момент; навіть перебуваючи в рамках єдиного речення, факти викладені в порядку від найбільш абстрактних до менш абстрактних — більш конкретних. Тобто спершу повідомляється приналежність державі і фах особи, потім — її поточний ранг і вид військ, і, нарешті — її поточну посаду. У другій частині більш повно розкривається предмет статті, в даному випадку — найважливіші деталі біографії. Нарешті, подається цікавий факт, на який звертали увагу численні надійні джерела.

• Прийоми, методи і рекомендації побудови преамбули Вікі-статті мають багато спільного із прийомом із журналістики: Перевернута піраміда.
• Чим більш складною і багатогранною є тема статті, тим більшою буде її преамбула.

• Вікіпедія:Статті на складну тему
• Вікіпедія:Стиль/Вступ