Вільям Фрізе-Грін — Вікіпедія
Вільям Фрізе-Ґрін | |
---|---|
англ. William Friese-Greene | |
Ім'я при народженні | англ. William Edward Green |
Народився | 7.09. 1855 Бристоль Англія |
Помер | 5 травня 1921 Лондон Англія ·інфаркт міокарда |
Поховання | Гайґейтський цвинтар |
Громадянство | Велика Британія |
Національність | англієць |
Діяльність | фотограф |
Відомий завдяки | винахідник |
Alma mater | «Queen Elizabeth's Hospital» |
Magnum opus | Friese-Greene Machine Camerad |
У шлюбі з | Гелена Фрізе |
Діти (7) | Клод |
IMDb | ID 1961777 |
Вільям Фрізе-Ґрін (англ. William Friese-Greene; 7 вересня 1855, Бристоль — 5 травня 1921, Лондон) — англійський фотограф та винахідник у галузі кіно та фотографії, один з основоположників кінематографу. У 1889 році спільно з англійським інженером Морісом Евансом отримав перший патент на хронофотографічний апарат, в якому вперше була застосована перфорована целулоїдна стрічка зі світлочутливим шаром.
Народився Вільям Ґрін у Бристолі. Навчався він у «Queen Elizabeth's Hospital»[1]. У 1869 році Ґрін став помічником у фотографа Моріса Ґуттенберґа[2]. До 1875 року в Ґріна вже були власні фотостудії в Баті та Бристолі. Пізніше Ґрін відкрив ще дві філії — у Лондоні та Брайтоні. 24 березня 1874 року Ґрін одружився з Геленою Фрізе і змінив власне прізвище, додавши до нього дошлюбне прізвище дружини[2]. Фрізе-Ґрін переїхав Гарвідж та мешкав там з 1897 по 1904 роки.
У Баті Вільям познайомився з Джоном Раджем — творцем різних корисних технічних пристосувань і великим фахівцем з розробки чарівних ліхтарів[3]. Незадовго до цього Радж розробив нову модель чарівного ліхтаря, його винахід міг швидко змінювати 7 слайдів, створюючи досить реалістичну ілюзія руху. Фрізе-Ґріна винахід Раджа буквально підкорив, і вони разом взялися за доопрацювання пристрою[2].
З часом Фрізе-Ґрін усвідомив фундаментальний недолік пристрою — він працювало зі скляними пластинками, які змінюватимуть з достатньою швидкістю не могли. Вільям почав експериментувати з іншими матеріалами, спочатку він пробував промаслений папір, а у 1887 році перейшов на целулоїдну плівку[4]. 21 червня 1889 року Фрізе-Ґрін запатентував нову модель 'хронофотографіческой' камери. Цей пристрій міг знімати до 10 знімків у секунду, використовуючи перфоровану целулоїдну плівку. Тоді ж Фрізе-Ґрін включив у конструкцію апарату скачковий механізм.
Плівка у Фрізе Гріна надходила з барабана що подає на приймальний барабан. Останній, за допомогою руків'я, що оберталося рукою, приводився в рух. Плече, несучий обертальний ролик, рухалось за допомогою спірального кулачка. При своєму русі воно тягнуло вниз плівку, яка потім залишалася нерухомою, поки ролик відходив під дією пружини. Одночасно з відходом плеча затвор відкривався за допомогою такого ж спірального кулачка. Останній був сконструйований на валу, що приводиться в рух рукою. Кожен оберт, таким чином, відтворював окремий кадр плівки.
28 лютого 1890 року стаття про камеру з'явилася у British Photographic News, вирізку зі статтею Фрізе-Ґріна пізніше відправив Томасу Едісону, який активно працював над своєю версією пристрою, відомою як «Кінетоскоп». Стаття Фрізе-Ґрін була передрукована у часописі «Scientific American» на 19 квітня 1890 року[5].
У 1890 році Фрізе-Ґрін продемонстрував свій винахід перед публікою. На жаль, працював апарат досить повільно і ненадійно, так що бажаного враження справити не вдалося[6]. Експерименти свої Фрізе-Ґрін проводив жертвуючи прибутками з інших проектів. Проте справи його йшли не найкращим чином, до 1891 року винахідник збанкрутував. Пізніше йому довелося продати свій хронофотографічний патент за 500 фунтів, який Фрізе-Ґрін викупити так і не спромігся[7] .
Згодом Фрізе-Ґрін взявся за розробку кольорового кінематографа. Експериментував він з системою Biocolour — пропускав плівку через два колірних фільтра, червоний та зелений[8]. Розробка ця і справді могла видавати досить правдоподібні кольори, однак і недоліків мала чимало. До того ж, життя Фрізе-Ґріну ускладнили конкуренти Джордж Альберт Сміт та Чарльз Урбан, які розробляли аналогічний проект і які звинуватили Вільяма у порушенні патенту. Після довгих розглядів позову в суді, Фрізе-Ґрін спочатку програв його у 1914 році, проте у 1915 — виграв. Але скористатися своєю перемогою він не зумів[9]. Пізніше працю Вільяма Фрізе-Ґріна продовжив його син Клод, і йому, на відміну від батька, вдалося домогтися успіху[10].
На стіні будинку в англійському місті Брайтон, де жив Вільям Фрізе-Ґрін, встановлено меморіальну дошку[11].
У 1921 році Фрізе-Ґрін вирушив до Лондона на зустріч діячів кіноіндустрії. Головною темою зустрічі був важкий стан британського кінематографу. Фрізе-Ґріну тези і тон доповідачів не припали до смаку і він спробував було заперечити, проте мова його раптово втратила всяку виразність. Вільяму допомогли сісти на місце але трохи пізніше Фрізе-Ґрін звалився зі свого місця і помер[3]. На момент смерті Вільяму Фрізе-Ґріну було 65 років. Тіло винахідника було поховано на лондонському Гайґейтському цвинтарі. Монумент створив Едвін Лютьєнс. Дружина Фрізе-Ґріна померла декілька місяців по тому і була похована поряд з ним[2].
У 1889 році Фрізе-Ґрін зняв кілька короткометражних фільмів, які в 1890 році демонстрував у Королівському фотографічному товаристві.
- «Брайтон Вулична сцена» (1888)[12];
- «Неквапливі пішоходи, омнібуси з відкритим верхом і кеби з кіньми, що скачуть» (1889);
- «Трафік на Кінґс-Роуд, Челсі» (1889).
- British Kinematograph Society: British Kinematography. London, Mai 1950; Vol. 16., S. 156–163. The Place of Friese-Greene in the Invention of Kinematography by R. Howard Cricks.
- Ray Allister: Friese-Greene: Close-up of an Inventor. Special Re-Issue with eight pages of photographs from the 1951 Festival film The Magic Box etc. Marsland, London, 1951, 192 S. Bislang keine deutsche Übersetzung, auch keine englischen Ausgaben jüngeren Datums.
- Herbert Tümmel: Aus der Geschichte der Kinematographie. In: Kino-Technik, 1956–57.
- C. W. Ceram: Eine Archäologie des Kinos. Rowohlt, Reinbek bei Hamburg 1965.
- Brian Coe: Muybridge and the Chronophotographers. Museum of the Moving Image, London, 1992.
- London Gazette, May 12, 1896.
- Chanan, Michael, The Dream that Kicks (London: Routledge & Kegan Paul, 1980)
- Coe, Brian, 'William Friese-Greene and the Origins of Cinematography', Screen vol. 10, nos. 2-4 (1969)
- ↑ The Bristol man who invented the movies. Bristol Post. 17 грудня 2009. Процитовано 30 листопада 2015.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ а б в г Pioneers of Early Cinema: William Friese Greene (1855-1921) (PDF). National Media Museum. Архів оригіналу (PDF) за 15 вересня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
- ↑ а б Friese-Greene, William (1855-1921). Screen Online. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 30 листопада 2015.
- ↑ Celluloid and Photography part three: The Beginnings of Cinema (PDF). National Media Museum. Архів оригіналу (PDF) за 15 вересня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
- ↑ Braun, Marta, (1992) Picturing Time: The Work of Etienne-Jules Marey (1830–1904), p. 190, Chicago: University of Chicago Press ISBN 0-226-07173-1; Robinson, David, (1997) From Peepshow to Palace: The Birth of American Film, p. 28, New York and Chichester, West Sussex, Columbia University Press, ISBN 0-231-10338-7)
- ↑ Zone, Ray (2014). Stereoscopic Cinema and the Origins of 3-D Film, 1838-1952. University Press of Kentucky. с. 59. ISBN 9780813145891. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
- ↑ Breverton, Terry (2012). Breverton's Encyclopedia of Inventions: A Compendium of Technological Leaps, Groundbreaking Discoveries and Scientific Breakthroughs that Changed the World. Hachette. ISBN 9781780873404. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
- ↑ Old Color Footage Shows What London Looked Like Back in 1926 [Архівовано 11 грудня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ BBC - History - Claude Friese-Greene's Colour Process. BBC. 18 квітня 2007. Архів оригіналу за 3 грудня 2010. Процитовано 30 листопада 2015.
- ↑ William Friese Greene. Victrian Cinema. Архів оригіналу за 5 листопада 2015. Процитовано 30 листопада 2015.
- ↑ Diana Thomson FRBS. British Society of Sculptors. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано зо листопада 2015.
- ↑ Брайтон Вулична сцена на imdb
- 'Вільям Фрізе-Ґрін' на сайті IMDb (англ.)
- Вільям Фрізе-Ґрін [Архівовано 2 грудня 2018 у Wayback Machine.](англ.)
- Screenonline: Вільям Фрізе-Ґрін (1855–1921) Життєпис [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- Вільям Фрізе-Ґрін на сайті Find a Grave (англ.)
- Фрізе-Грін і Еванс(англ.)