Вінцентій Горецький — Вікіпедія

Вінцентій Горецький
Народження1845
Смерть3 жовтня 1926(1926-10-03)
Країна
(підданство)
 Польська Республіка
НавчанняНаціональний університет «Львівська політехніка»
Діяльністьархітектор
Праця в містахЛьвів
ЧленствоКуркове братство у Львовіd
CMNS: Вінцентій Горецький у Вікісховищі

Вінцентій Горецький (часом також Гурецький, пол. Wincenty Gorecki, Górecki, 1845, Олешичі — 3 жовтня 1926, Львів) — архітектор.

Народився в місті Олешичі Підкарпатського воєводства. Протягом 18661870 років навчався у львівській Технічній академії. Працював у Технічному департаменті (будівельному відділі) Галицького намісництва у Львові. 1877 року іменований ад'юнктом, 1894 — радником, а 1902 — директором департаменту. У 18771890 роках та від 1893 року був членом Політехнічного товариства у Львові.[1] У 18811884, 1887, 1896 роках входив до його правління. 1880 року виконував обов'язки скарбника товариства.[2] Належав до Товариства для торгівлі і промислу. Входив до його правління.[3] Член журі конкурсів на найкращий проект реконструкції львівської ратуші (1908)[4], ескізів дому Ремісничої палати у Львові (1912).[5] Помер у Львові.

Спроектував комплекс міської бійні у Львові, що на нинішній вулиці Промисловій 50/52. Збудований 1901 року. Складався із 40 будівель на площі 13 га. У конструкціях застосовано залізобетон. Потужності бійні дозволяли виробляти 150 тис. одиниць на рік.[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 88.
  2. Towarzystwo Politechniczne… — S. 76, 78, 80.
  3. Gazeta Lwowska. — 1 maja 1895. — № 99. — S. 4.
  4. Konkurs na rekonstrukcję ratusza we Lwowie // Architekt. — 1908. — № 2-3. — S. 15; Z konkursu projektów rekonstrukcyi ratusza m. Lwowa // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 17. — S. 220.
  5. Konkurs na szkice domu Izby rękodzielniczej we Lwowie // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 58.
  6. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie. — Wyd. drugie, rozszerzone. — Lwów-Warszawa: Książnica-Atlas, 1925. — S. 175—176.

Джерела

[ред. | ред. код]