Глаголєва Віра Віталіївна — Вікіпедія

Глаголєва Віра Віталіївна
рос. Вера Витальевна Глаголева
Ім'я при народженнірос. Вера Витальевна Глаголева
Народилася31 січня 1956(1956-01-31)[1][2]
Москва, СРСР
Померла16 серпня 2017(2017-08-16)[3][2] (61 рік)
Баден-Баден, Баден-Вюртемберг, Німеччина
  • рак шлунка
    • ПохованняТроєкуровське кладовище
    Громадянство Росія
    Діяльністьакторка театру, кіноакторка, кінорежисерка, сценаристка, кінопродюсерка, акторка
    Роки діяльностіз 1975
    У шлюбі зНахапетов Родіон Рафаїлович і Kirill Shubskyd
    ДітиНахапетова Анна Родіонівнаd і Anastasia Shubskayad
    БатькиVitaly Glagolevd
    Galina Glagolevad
    IMDbnm0321687
    Нагороди та премії
    народний артист Російської Федерації Заслужений артист Російської Федерації майстер спорту СРСР
    CMNS: Глаголєва Віра Віталіївна у Вікісховищі
    У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Глаголєв.

    Глаго́лєва Віра Віта́ліївна (31 січня 1956(19560131), Москва, Російська РФСР — 16 серпня 2017, Баден-Баден, Німеччина) — радянська, російська акторка театру і кіно, кінорежисерка, сценаристка, продюсерка. Заслужена артистка Росії (1995)[4]. Народна артистка Росії (2011)[5].

    Фігурантка бази даних центру «Миротворець» як особа, що становила загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[6].

    Біографія

    [ред. | ред. код]

    Народилась в сім'ї вчителя фізики та біології Віталія Павловича Глаголєва (1930—2007) і вчительки початкових класів Галини Наумівни Глаголєвої (1929—2010).

    Віра Глаголєва під час присвоєння звання «Народний артист Російської Федерації» (2011)

    Сім'я жила біля Патріарших ставів[ru], на вулиці Олексія Толстого, в будинку № 22/2 Наркомату шляхів сполучення, у квартирі, яку отримав дід Віри за материнською лінією, який у 1930-ті роки працював конструктором-винахідником швидкісних потягів[ru]. В 1962 році сім'я переїхала в Ізмайлове[ru][7]. З 1962 року по 1966 рік Віра Глаголєва жила в НДР[8].

    В юності Віра займалась стрільбою з лука, стала майстром спорту, виступала за юнацьку збірну Москви й не думала про кар'єру акторки.

    У кіно знялась вперше зразу після закінчення школи, у 1974 році. Вона була помічена на «Мосфільмі» асистентом режисера фільму «На край світу…». Віра погодилась підіграти актору, якого пробували на роль Володі, швидко вивчила текст й поводилася дуже природно. Врешті-решт, була запрошена на головну роль. Режисер фільму Родіон Нахапетов пояснював розкутість Віри тим, що вона не прагнула до артистичної кар'єри, а тому не хвилювалась[9].

    Незабаром Віра Глаголєва одружилася з Нахапетовим і знялась ще в кількох його стрічках: «Вороги», «Не стріляйте в білих лебедів» (1980), «Про тебе» (1981).

    У 1977 році Глаголєва отримала запрошення на роль Варі у фільмі «У четвер і більше ніколи» режисера Анатолія Ефроса. Гра непрофесійної акторки так вразила Ефроса, що він запросив Глаголєву у свій Московський драматичний театр на Малій Бронній. Віра Глаголєва тоді відмовилась, але пізніше жалкувала про втрачену можливість.

    Так і не отримавши акторської освіти, Віра Глаголєва багато знімалась. Її унікальний акторський тип — тендітна поетичність у поєднанні з прихованою силою й цілісністю, ламкою пастилкою, точність «психологічного руху», неординарна й кіногенічна зовнішність [Архівовано 23 жовтня 2021 у Wayback Machine.] — прийшовся до часу  й виявився затребуваним у 1970—1980-х роках[10].

    У 1990 роки Віра Глаголєва дебютувала як кінорежисер, знявши фільм-притчу за сценарієм Світлани Грудович «Зламане світло». Це історія про творчих людей, які на межі 1980—90-х років, у час демократичних змін — провісників розпаду Радянського Союзу, не можуть знайти роботу. У 2005 році вийшов фільм «Замовлення», який завоював приз глядацьких симпатій кінофестивалю «Мерідіани Тихого»[en].

    Наступна робота режисера — фільм «Чортове колесо» (2006), була нагороджена ґран-прі I-го всеросійського кінофестивалю «Золотий фенікс» у Смоленську.

    У 2010 році Віра Глаголєва зняла фільм «Одна війна», що розповідає про важку долю жінок, які народили дітей від німецьких окупантів. Фільм був відмічений нагородами більше 30 міжнародних кінофестивалів[11].

    У 2014 році Віра Глаголєва екранізувала п'єсу І. С. Тургенєва «Місяць в селі» (фільм «Дві жінки»[ru] з Рейфом Файнсом в одній з головних ролей).

    Віра Глаголєва грала у спектаклях-антрепризах: «Російська рулетка. Жіночий варіант» (антреприза «Аметист»), «Поза емігранта» (антреприза Леоніда Трушкіна[ru] у Театрі Антона Чехова)[12].

    В останні роки життя керувала майстернею театрального факультету Московського інституту телебачення та радіомовлення «Останкіно».

    Громадянська позиція

    [ред. | ред. код]

    Прибічниця путінського режиму. Виступала в окупованому Росією Криму. Фігурантка бази даних центру «Миротворець» як особа, що становила загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[6].

    Смерть та поховання

    [ред. | ред. код]

    Померла 16 серпня 2017 року в німецькому курортному місті Баден-Баден після важкого онкологічного захворювання[13].

    Похована 19 серпня 2017 року на Троєкурівському цвинтарі Москви[14].

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]

    Акторські роботи (вибірково):

    Режисер-постановник:

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
    2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    3. ↑ http://mk.ru/social/2017/08/16/umerla-aktrisa-vera-glagoleva.html
    4. ↑ Указ Президента РФ от 28.12.1995 № 1325. Архів оригіналу за 22.06.2011. Процитовано 31.01.2016.
    5. ↑ УКАЗ Президента РФ от 21.03.2011 N 336. Архів оригіналу за 10.01.2015. Процитовано 31.01.2016.
    6. ↑ а б Глаголєва Вера Віталіївна // Центр «Миротворець». Архів оригіналу за 12 червня 2017. Процитовано 26 травня 2017.
    7. ↑ Вера Глаголева: на Патриаршие зимой приеду уже с внуками [Архівовано 11 березня 2009 у Wayback Machine.] // 1 ноября 2008
    8. ↑ Актриса и кинорежиссёр Вера Глаголєва. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 31 січня 2016.
    9. ↑ Родион Нахапетов Влюблённый [Архівовано 2 лютого 2016 у Wayback Machine.] // Октябрь : журнал. — 1999. — № 2.
    10. ↑ Вера Витальевна Глаголева. Биографическая справка [Архівовано 3 лютого 2016 у Wayback Machine.]. РИА Новости (31 января 2011). Проверено 30 января 2016.
    11. ↑ Вера Глаголева: Мое время — начало XX века [Архівовано 10 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. Российская газета (4 сентября 2014). Проверено 6 октября 2014.
    12. ↑ Вера Витальевна Глаголева. Биографическая справка [Архівовано 3 лютого 2016 у Wayback Machine.]. РИА Новости (31 січня 2011). Перевірено 30 січня 2016.
    13. ↑ Померла Віра Глаголєва /BBC-Україна, 16.08.2017/. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 16 серпня 2017.
    14. ↑ Веру Глаголеву похоронили на Троекуровском кладбище /Lenta.Ru? 19/08/2017/. Архів оригіналу за 20 серпня 2017. Процитовано 19 серпня 2017.

    Джерела

    [ред. | ред. код]

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Глаголєва_Віра_Віталіївна&oldid=43374793