Вірменський обряд — Вікіпедія

Частина з серії про
Орієнтальне православ'я
Орієнтальні православні церкви Копська Православ'я Тевахедо Етіопська Еритрейська Вірменська Сирійська Індійська
Автономні церкви: Вірменська: Кілії, Константинополя, Єрусалима Коптська: Французька Сирійська: Маланкарська яковитська Маланкарська: Брахмаварська (Ґоанська)
Неканонічні / незалежні церкви Коптська: Британська Сирійська: Малабарська незалежна Синкретичне (Західне православ'я): Кельтська православна церква Французька православна церква Православна церква галлів
Історія й теологія Коптська історія Історія Тавахедо Сирійська історія Християни святого Томи Вселенські собори: Перший Другий Третій Історичні теми та події: Пешитта Тур-Абдин Міафізитство 2-й Ефеський собор 3-й Ефеський собор 1-й Двінський собор 2-й Двінський собор 3-й Двінський собор Манцикертський собор Кафартутський собор Присяга Креста Кунана
Літургія та практики Канони церковні святих апостолів Вірменський календар Коптський календар Етіопський календар Коптський піст Коптське чернецтво Коптські святі Дебтера Етіопський спів Пост Ніневії Свята Курбана Табо Піст Тевехедо Тімкат
Основні особи Абгар V Дев'ять святих Етіопії Григорій Просвітитель Тиридат III Мар Авгін Атанасій Великий Єфрем Сирин Езана Фруменцій Шенуте Месроп Маштоц Кирило Александрійський Діоскор Александрійський Севір Антіохійський Авраам Фаршутський Яред Симон Таннер Григор Нарекаці Нерси IV Михайло Сирійський Абу-ль-Фарадж Мар-Гіваргіз Юхан Бар-Иврая Текле Гайманот Гіоргіс із Сегли Мар Тома I Грегоріос Абдаль Джаліл Гіваргезе Грегоріос
Пов’язані теми Абуна Католикос Коптський хрест Хрест святого Томи Етіопський хрест Етіоські титули Мафріан Біблейський канон Тевахедо
п о р

Стаття із серії:
Католицька церква
Організація Папа Римський – Франциск Святий Престол Римська курія Колегія кардиналів - Кардинали Єпископальна система управління Вселенські собори Синод Ватикан Латинська церква Східні католицькі церкви
Витоки й історія Ісус Христос Євангеліє Апостольська спадковість Отці Церкви Християнство Велика схизма Західна схизма Реформація Контрреформація
Богослів'я Один Триєдиний Бог: Отець, Син, і Святий Дух Апологетика Богородиця Маріологія Благодать Душа Спасіння Рай Пекло Чистилище Перворідний гріх Святі Біблійний канон Догмат Апостольський символ віри Таїнство
Літургія Диякон Священик Єпископ Миряни Меса Novus Ordo Missae Тридентська меса Літургія годин Літургічний рік
Обряди Римський Візантійський Александрійський Вірменський Антіохійський Західно-сирійський Східно-сирійський
Портал «Католицтво»
п о р

Вірме́нський обря́д — один зі східних літургійних обрядів. Використовується Вірменською апостольською церквою та Вірменською католицькою церквою.

Вірменський обряд розвинувся в давнину у Вірменії після прийняття країною християнства. У своїх основних рисах обряд склався протягом IV і V століть. Первісною основою обряду були сирійські та грецькі традиції, однак вірменське богослужіння швидко набуло своєї специфіки, чому сприяв перехід на національну мову, яка у V столітті отримала свою писемність, а також певний ізоляціонізм Вірменської церкви протягом перших століть свого існування.

У V—VII століттях на вірменську літургію відчутно вплинуло грецьке єрусалимське богослужіння, що пояснюється зокрема й присутністю вірменської діаспори в Єрусалимі^[1]. У період IX—XIII століть вірменський обряд зазнав впливу візантійського богослужіння Константинопольського патріархату. У середньовічний період, починаючи від епохи хрестових походів, до нього проникла низка елементів латинського обряду^[2].

Після утворення в Середньовіччі східнокатолицької вірменської церкви, вона також використовувала в богослужінні вірменський обряд, але дещо латинізований. У XIX столітті в цій церкві запанувала протилежна тенденція на очищення вірмено-католицького богослужіння від латинських запозичень. До кінця XX століття в богослужінні Вірменської апостольської та Вірменської католицької церков практично зникли розбіжності^[2]. Вірменський обряд виділяється серед інших християнських літургічних обрядів тим, що протягом всієї історії свого існування використовувався тільки в рамках однієї національно-культурної традиції.

Літургія вірменського обряду дуже змінювалась протягом історії. З V століття основною літургією вірменської церкви була літургія Григорія Просвітителя, видозмінений варіант візантійської літургії Василія Великого^[1]. Незважаючи на це в церкві існувала певна літургійна різноманітність, вживалися у богослужінні й інші анафори. У X столітті вірменською мовою було перекладено літургію Василія Великого у вже розвиненій константинопольській формі, в XIII столітті — літургія Іоанна Златоуста. В цей же період вірменською було перекладено і дві анафори західно-сирійського типу. Однак, починаючи з X століття, головною (а починаючи з XIII століття практично єдиною) літургією вірменської церкви стає літургія Афанасія Великого, яка відрізнялася від давньої літургії Григорія Просвітителя значним візантійським впливом. Термін «літургія Григорія Просвітителя» за традицією продовжує іноді застосовуватися стосовно сучасної літургії вірменського обряду, незважаючи на те, що сучасна літургія дуже відрізняється від початкової, створеної в IV столітті^[3]. З візантійського обряду запозичено таємні молитви^[ru] (особливо антифонні) і такі елементи, як прохальна єктенія, гімн «Єдинородний Сине^[ru]», Великий вхід і Херувимська пісня. Вплив латинського обряду позначився в практиці старозавітних читань, місцезнаходженні Символу віри і включенні латинської молитви в кінець Літургії оглашенних^[ru].

Богослужбова мова вірменського обряду — грабар. Серед характерних особливостей вірменського обряду — використання в таїнстві Євхаристії нерозбавленого вина (вірменський — єдиний з християнських обрядів, використовує нерозбавлене вино) і опрісноків як літургійного хліба. Служіння на опрісноках^[ru] є не латинським запозиченням, а споконвічною традицією. На відміну від дрібних латинських опрісноків — гостій, в літургії Вірменської церкви використовується один великий опріснок з віддрукованим зображенням Розп'яття. Як і в інших Давньосхідних церквах, у літургії вірменського обряду Трисвяте «святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас» співається з додатком, що стосується події, яка святкується. Так на недільній літургії Трисвяте зазвичай співається як «святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, що воскрес із мертвих, помилуй нас».

Одяг священиків та літургійні шати дуже близькі до візантійських. Священик на літургії обов'язково надягає митру, подібну до грецької, а єпископ аналогічну латинській. Особливий предмет богослужбового облачення — сандалі, які знімаються на період Євхаристійного канону і причащання. Богослужіння може супроводжуватися звучанням органу і рипід з бубонцями.

При здійсненні хресного знамення у вірменському обряді використовується триперстне складання^[ru], а порядок вчинення ознаки такої — праву руку зі складеними пальцями прикладають спочатку до чола, промовляючи: «Во ім'я Отця», потім трохи нижче грудей зі словами: «і Сина», далі на лівій стороні грудей: «і Духа», і на правій стороні грудей, зі словами: «Святого». Після цього долоню прикладають до грудей і вимовляють: «Амінь!».

У вірменському обряді використовуються такі богослужбові книги^[1]:

• Ч'ашоц (вірм. Ճաշոց) — біблійні читання, аналогічні лекціонарію^[ru].
• Патарагатетр (вірм. Պատարագատետր) — чинослідування літургії.
• Жамагирк[[[[]]]] (вірм. Ժամագիրք) — книга часів, схожа з візантійським Часословом і латинським бревіарієм.
• Маштоц (вірм. Մաշտոց) — требник, містить чинослідування таїнств та інших священнодійств.

Маштоц дзернадрут'ян (вірм. Մաշտոց ձեռնադրութեան) — требник єпископа, складається зі слідувань хіротоній, доповнюючи Маштоц.

• Шаракан (вірм. Շարական) — збірка гімнів (шараканів).
• Айсмавурк (вірм. Յայսմավուրք) — містить короткі житія святих і повчання на свята.
• Тонацуйц (вірм. Տոնացույց) — перелік свят з читаннями та уставними вказівками (аналогічний типікону).

У вірменському обряді існує встановлений Григорієм Просвітителем п'ятиденний Передовий піст, що починається за три тижні до Великого посту.

Вірменська апостольська церква відзначає Різдво Христове і Хрещення Господнє 6 січня, в один день під загальною назвою Богоявлення. Вірменська католицька церква, як і більшість східних католицьких церков і Латинська церква, 6 січня святкує Богоявлення, Різдво ж святкує окремо 25 грудня^[2].

Богослужіння добового кола складається з 9 канонічних часів (слідувань), але в сучасній практиці зазвичай правляться далеко не всі часи. Полуношниця і рання, як правило, з'єднуються.

Вірменські храми мають низку особливостей. Простір храму поділяється на три різновеликі частини. В основній, нижній частині храму розташовуються віряни. Далі, на сходинку вище від основного простору храму, йде солея. Далі, на високому вівтарі розташовується Престол. Праворуч від Престолу (зліва з боку віруючих) у стіні вівтарної апсиди знаходиться ніша для чаші з Дарами, які виносяться на Престол під час літургії.

Вівтар з Престолом відділяється від іншої частини храму завісою, яку відкривають і закривають відповідно чину богослужіння. На відміну від візантійського обряду, де вівтар закритий іконостасом, вірменська літургія проходить відкрито. Тільки у Великий піст Літургія служиться з закритою завісою.

• Желтов М. С., Никитин С. И., Акопян Л. О. Армянский обряд. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2001. — Т. III. — С. 356-374. — ISBN 5-89572-008-0.(рос.)
• «Армянский обряд» // Католическая энциклопедия. Изд. францисканцев. Т.1 Москва:2002.
• Алымов В. А. Лекции по исторической литургике [Архівовано 29 січня 2019 у Wayback Machine.] // Библиотека Якова Кротова
• Обряд Армянской апостольской церкви [Архівовано 22 лютого 2018 у Wayback Machine.]