Вітошинський Айталь — Вікіпедія

Айталь Вітошинський
1920-1930-ті
Народився	13 липня 1875(1875-07-13) Борщів, Австро-Угорщина
Помер	6 серпня 1943(1943-08-06) (68 років) Зальцбург, Австрія
Поховання	Львів
Діяльність	правознавець, громадсько-політичний діяч
Рід	Вітошинські
Родичі	онук Лео Вітошинський
Медіафайли у Вікісховищі

Айта́ль Вітоши́нський (*13 липня 1875(18750713)—†6 серпня 1943) — український правознавець, громадсько-політичний діяч, дід Лео Вітошинського.

Народився 13 липня 1875 року у місті Борщів, у Австро-Угорщині (нині — Тернопільська область України).

У 1898 році закінчив Львівський університет.

Працював юристом на Тернопільщині. З 1906 року — у Вищому судовому і касаційному трибуналі (Відень). З 1909 року — секретар ради трибуналу.

З початку Першої світової війни — в австро-угорській армії, де був заступником військового генерального прокурора.

З грудня 1918 року — начальник законодавчої управи Головного військового юридичного управління УНР у Києві. Перебуваючи у ставці Головного отамана військ УНР, брав участь у підготовці Акту злуки УНР і ЗУНР.

З 1919 по 1921 рік — офіційний радник Української дипломатичної місії у Празі.

З 1921 по 1923 рік — правничий радник екзильного уряду ЗУНР у Відні.

З 1930 року — правничий радник і представник Української Парляментарної Репрезентації у польському сеймі.

У 1939 році — відійшов від активної громадсько-політичної діяльності і повернувся в Австрію.

Помер 6 серпня 1943 року у місті Зальцбурґ, у Австрії. Похований у Львові.

• Вітошинський Айталь [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.]// Енциклопедія українознавства: у 11 т. / голов. ред. В. Кубійович. — Париж-Нью-Йорк, 1955. — Т. 1: А-Головна Руська Рада. — С. 290.
• Пилипчук Р. В. Вітошинський Айталь [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.]; НАН України, НТШ. — К.: [б. в.], 2005. — Т. 4: В — Вог. — 700 с. — 10 000 прим. — ISBN 966-02-3354-X.