Вічкань Михайло Борисович — Вікіпедія

Вічкань Михайло Борисович
Полковник м/с
Загальна інформація
Народження	9 листопада 1961(1961-11-09) (63 роки) Городниця, Уманський район, Черкаська область, Українська РСР
Alma Mater	Вінницький медичний інститут
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Медичні сили
Війни / битви	Війна в Афганістані 1979—1989 Війна на сході України
Нагороди та відзнаки

Миха́йло Бори́сович Вічкань (* 1961) — полковник медичної служби Збройних Сил України, Заслужений працівник охорони здоров'я України ^[1]

Михайло Борисович народився 09.11.1961 року в с. Городниця, Уманьского району, Черкаської області, українець.

1979 року поступив до Уманського медичного училища. Служив у радянському контингенті в Афганістані. Служив на заставі в Памірі, на однойменній річці, з травня 1982 — фельдшер мобільної групи на території Демократичної Республіки Афганістан, базувалися в Джавайській ущелині. Нагороджений відзнаками «Відмінник прикордонних військ», «Воїн-інтернаціоналіст», медаллю «Від вдячного афганського народу». 1984 року після демобілізації працював в Одесі фельдшером на «Швидкій допомозі».

Навчався у Вінницькому медичному інституті, після 4го курсу перевівся та закінчив військово-медичний факультет при Саратовському медінституті.

З 1990 року — медик в авіаційній частині у станиці Кущевській. В Ростові-на-Дону закінчив інтернатуру, лікар-невропатолог. Перевівся додому, начмед авіаційної бази в Умані.

Згодом очолив медичну службу окремої бази забезпечення Головного штабу ВПС.

Переведений до Військово-медичного центру ВПС — заступник начальника Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону з оперативно-медичної роботи

21 жовтня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Одружений, має двох синів.

• Орден Богдана Хмельницького ІІІ ст. (21 жовтня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[2]
• Медаль «За бездоганну службу» ІІІ ст. (15 лютого 2013) — за значний особистий внесок у розвиток ветеранського руху, патріотичне виховання молоді, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового обов'язку, та з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав^[3]
• Нагрудний знак «Воїну-інтернаціоналісту».
• Медаль "Воїну-інтернаціоналісту «Від вдячного афганського народу».

• Указ Президента [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Зі шприцем та багнетом [Архівовано 11 січня 2015 у Wayback Machine.]