ГЕС П'єдра-дель-Агіла — Вікіпедія
ГЕС П'єдра-дель-Агіла | |
---|---|
40°11′30″ пд. ш. 69°59′30″ зх. д. / 40.19166667° пд. ш. 69.99166667° зх. д. | |
Країна | Аргентина |
Адмінодиниця | Неукен |
Стан | діюча |
Річка | Лімай |
Каскад | каскад на Лімай |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1993—1994 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 1400 МВт |
Середнє річне виробництво | 5500 млн кВт·год |
Тип ГЕС | пригреблева |
Розрахований напір | 108 м |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | Френсіс |
Кількість та марка турбін | 4 Hyenergo |
Витрата через турбіни | 1400 м³/с |
Кількість та марка гідрогенераторів | 4 Electrosila по 390 МВА |
Потужність гідроагрегатів | 4 × 356 МВт |
Основні споруди | |
Тип греблі | бетонна гравітаційна |
Висота греблі | 172 м |
Довжина греблі | 820 м |
Власник | Hidroelectrica Piedra del Aguila |
Мапа | |
ГЕС П'єдра-дель-Агіла у Вікісховищі |
ГЕС П'єдра-дель-Агіла (ісп. Embalse de Piedra del Águila) — гідроелектростанція в центральній Аргентині на межі провінцій Неукен та Ріо-Негро. Знаходячись між ГЕС Алікура (вище за течією) та ГЕС Пічі-Пікун-Леуфу, входить до складу каскаду на річці Лімай, яка є правим витоком Ріо-Негро (впадає в Атлантичний океан за 250 км на південь від Баїя-Бланки).
У межах проєкту річку перекрили бетонною гравітаційною греблю висотою 172 метри та довжиною 820 метрів, яка потребувала 2,8 млн м3 матеріалу. Вона утримує велике водосховище з площею поверхні 292 км2, глибиною від 41 до 120 метрів та об'ємом 12,4 млрд м3.
Пригреблевий машинний зал обладнали чотирма турбінами типу Френсіс потужністю по 356 МВт, які при напорі 108 метрів забезпечують виробництво 5,5 млрд кВт·год електроенергії на рік[1][2][3].
- ↑ CATÁLOGO DE RECURSOS HÍDRICOS (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 березня 2018.
- ↑ Piedra del Aguila Hydroelectric Power Plant Argentina - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 29 березня 2018.
- ↑ Piedra del Águila - Presas - ORSEP. www.orsep.gob.ar. Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 29 березня 2018.