Гадзаман Іван — Вікіпедія

Гадзаман Іван
Народився	невідомо Перемишль
Помер	невідомо
Місце проживання	Перемишль Хабаровськ Владивосток
Діяльність	педагог, громадський діяч
Заклад	Щире Слово
Членство	Український Далекосхідній Секретаріат і Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка

Гадзаман Іван (дати народження та смерті невідомі) — громадський та політичний діяч на Далекому Сході.

Учитель із Перемишля. Інтернований під час Першої світової війни до Сибіру, згодом — до м. Хабаровськ. Скрізь намагався організувати навчання українських дітей рідною мовою, за що зазнав гонінь царської влади. Після Лютневої революції 1917 — активний діяч Хабаровської української громади. 1918—1920 — секретар з освітніх справ Українського далекосхідного секретаріату. Від осені 1918 — у м. Владивосток, керував лекційною комісією місцевого товариства «Просвіта». Від квітня 1919 — редактор газети «Щире Слово»; заступник голови, з квітня 1920 — голова «Просвіти». Активно займався організацією українського шкільництва на Зеленому Клині, виданням українських підручників. Автор проєкту Конституції національно-культурної автономії (самоврядування) українців Далекого Сходу, утвердженої Другою сесією Української Далекосхідної Крайової Ради 30 травня 1919 року. Ймовірно, 1920 року евакуювався до Галичини.

• В. А. Чорномаз. Гадзаман Іван // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
• Зелений Клин. Енциклопедичний довідник / Укл. В. А. Чорномаз. — Владивосток : Вид-во Далекосх. федерал. ун-ту, 2011. — С. 60—61. Архівовано з джерела 12 червня 2018
• Попок А. А. Гадзаман Іван // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 14. — ISBN 966-00-0405-2.