Газогін Сахалін – Хабаровськ – Владивосток — Вікіпедія

Схема газогону Сахалін-Хабаровськ-Владивосток

Газогін Сахалін — Хабаровськ — Владивосток — газогін природного газу в Росії, що транспортує сахалінський газ з Сахаліну до Хабаровського і Приморського країв. Передбачається також, що газогін стане частиною міжнародного експортного маршруту, транспортування російського газу в країни Східної Азії, на кшталт Народної Республіки Китай, Південної Кореї і Японії. Належить і управляється компанією Газпром. Було відкрито 8 вересня 2011 року.

Історія

[ред. | ред. код]

Проект було анонсовано у вересні 2007 року, коли Міністерство енергетики Російської Федерації затвердило Програму газифікації Східного Сибіру і Далекого Сходу[1] Метою програми було зниження ціни на комунальні послуги на російському Далекому Сході, заміна вугілля і нафти на регіональних електростанціях на дешевший природний газ[2]

Проект газогону було затверджено радою директорів Газпрому 23 липня 2008 на тому ж засіданні рада директорів Газпрому ухвалила рішення придбати газогін Комсомольськ — Хабаровськ, Дальтрансгазу, колишнього дочірнього підприємства Роснафти, що був в експлуатації з листопада 2006 року.[3][4] Проектно-вишукувальні роботи були завершені в листопаді 2008 року і робоча документація готова до квітня 2009 року[5]

Будівництво почалося 31 липня 2009 в Хабаровську, газогін було відкрито 8 вересня 2011.

Першим споживачем газу в Приморському краї було ТЕЦ-2 Владивостока. На початку 2012 ТЕЦ-1 і ТЕЦ Північна у Владивостоці були переведені на природний газ[6][7]

Маршрут

[ред. | ред. код]

Газогін Сахалін-Хабаровськ-Владивосток завдовжки 1822 км складається з трьох секцій.[1][8] Побудовані секції Хабаровськ — Владивосток і Сахалін — Комсомольськ-на-Амурі, мають разом завдовжки 1350 км.[1] Секція Комсомольськ — Хабаровськ завдовжки 472 км побудована у 2006[6] і буде пов'язана з газогоном Сила Сибіру що будується.[1]

У Приморському краї, газогін буде постачати газ на запланований завод скрапленого газу, виробляючи скраплений природний газ на експорт в Японію, і на пропонований нафтохімічний комплекс[9][10] Також планується поставляти газ з Владивостока в Японію і Південну Корею підводними газогонами.[8] або альтернативний маршрут до Південної Кореї наземним газогоном через Північну Корею[11]

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Пропускна спроможність газогону складає 6 млрд м³ природного газу на рік на першому етапі, зі збільшенням до 30 млрд м³ до 2020 року, з яких 8 млрд м³ буде поставлятися з Сахаліну.[1][6][12][13] Кошторисна вартість проекту US $ 21-24 млрд[14]

Діаметр газогонів Сахалін-Комсомольськ і Хабаровськ-Владивосток — 1220 мм, з робочим тиском — 10 МПа. Діаметр газогону Комсомольськ-Хабаровськ становить 700 мм.[6]

На додаток до трьох секцій, газогін Сахалін-Хабаровськ-Владивосток складається з Сахалінської головної компресорної станції, газорозподільної станції м Владивостока, джерела живлення, систем зв'язку та під'їзних доріг[6].

Джерело живлення

[ред. | ред. код]

Газогін заповнюється газом з проекту Сахалін-3 (Кирінське газоконденсатне родовище)[7], з додаванням газу з проекту Сахалін-2.[15]

Див.також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Gazprom launches construction of Sakhalin – Khabarovsk – Vladivostok gas transmission system (Пресреліз). Gazprom. 31 July 2009. Архів оригіналу за 31 серпня 2009. Процитовано 4 August 2009.
  2. ↑ Russia open new Far Eastern gas pipeline for Asian markets. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 10 квітня 2015.
  3. ↑ Board of Directors approves the purchase of Sakhalin – Komsomolsk – Khabarovsk. Phase I. First Startup Complex gas pipeline (Пресреліз). Gazprom. 23 July 2008. Процитовано 4 August 2009.[недоступне посилання з квітня 2019]
  4. ↑ Shuster, Simon (19 July 2008). Russia Gazprom buys 25 pct of DalTransGas from Rosneft. Reuters. Архів оригіналу за 6 серпня 2009. Процитовано 4 August 2009.
  5. ↑ Construction Of The Gas Pipeline Sakhalin – Primorye To Come To The End In 2011. TIA Ostrova. 14 July 2008. Архів оригіналу за 5 серпня 2009. Процитовано 4 August 2009.
  6. ↑ а б в г д Gazprom commissions first startup complex of Sakhalin – Khabarovsk – Vladivostok GTS (Пресреліз). Gazprom. 8 September 2011. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 10 September 2011.
  7. ↑ а б Gazprom: Over 90 Percent of Sakhalin-Khabarovsk-Vladivostok GTS Linear Part Welded Up (Russia). LNG World News. 3 May 2011. Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 10 September 2011.
  8. ↑ а б Watkins, Eric (12 липня 2009). Gazprom, Kogas sign MOU for Sakhalin-2 pipeline project. Oil & Gas Journal. Т. 107, № 26. PennWell Corporation. Архів оригіналу за 3 травня 2012. Процитовано 4 серпня 2009.
  9. ↑ Russia's Gazprom mulls new liquefaction plant in country's Far East. Platts (requires subscription). 24 June 2008. Архів оригіналу за 15 липня 2011. Процитовано 4 August 2009.
  10. ↑ Gas Will Be Delivered to Japan through Vladivostok. Vladivostok Times. 24 June 2008. Архів оригіналу за 5 серпня 2009. Процитовано 4 August 2009.
  11. ↑ Gabuyev, Aleksandr (22 серпня 2011). North Korea to be pacified with gas. Известия. Russia & India Reports. Архів оригіналу за 11 жовтня 2011. Процитовано 10 вересня 2011.
  12. ↑ Medetsky, Anatoly (9 September 2011). Gazprom Opens Pipeline to Sakhalin. The Moscow Times. Архів оригіналу за 25 грудня 2011. Процитовано 10 September 2011.
  13. ↑ Gazprom forecasts sharp rise in gas consumption in eastern Russia. RosBusinessConsulting. 11 July 2008. Архів оригіналу за 5 серпня 2009. Процитовано 4 August 2009.
  14. ↑ Gazprom to build Russia's most expensive pipeline. The Sakhalin Times. 11 July 2008. Архів оригіналу за 5 серпня 2009. Процитовано 4 August 2009.
  15. ↑ Gazprom Tired of Waiting. RZD Partner. 6 June 2008. Архів оригіналу за 5 серпня 2009. Процитовано 4 August 2009.

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Газогін_Сахалін_–_Хабаровськ_–_Владивосток&oldid=42555065