Галензовський Стефан Петрович — Вікіпедія

Галензовський Стефан Петрович
пол. Stefan Gałęzowski
Народження	30 листопада 1863(1863-11-30)[1] Варшава, Російська імперія[1]
Смерть	1944[1] Бидгощ, Куявсько-Поморське воєводство, Республіка Польща[1]
Країна (підданство)	Російська імперія  Польська Республіка[1]
Навчання	Інститут цивільних інженерівd (1889) і Петербурзька академія мистецтв (1891)
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Санкт-Петербург і Москва
Архітектурний стиль	неокласицизм, модерна архітектура, російський неокласицизмd і модерн
Найважливіші споруди	Sacred Heart Church, St. Petersburgd, Pertsov House (Saint Petersburg)d і Метрополь
Членство	The Circle of Polish Architects in St. Petersburgd[2] і SARPd[1]
Заклад	Петербурзький державний університет шляхів сполучення і French-Polish Rail Associationd[3]
Нагороди
Галензовський Стефан Петрович у Вікісховищі

Галензовский Стефан Петрович (нар.1863 — пом. після 1922) — інженер-архітектор і викладач, майстер модерну.

Середню освіту отримав у Варшавському реальному училищі. У 1884-1889 роках навчався в Інституті цивільних інженерів у Санкт-Петербурзі. Для завершення освіти вступив до Імператорської Академії мистецтв (рос. ИАХ), яку закінчив 1891 року. Під час навчання в Академії був двічі нагороджений золотими і срібними медалями. За «Проект готелю в столичному місті» у 1893 році отримав звання класного художника архітектури І ступеня. Після закінчення освіти працював в Імператорській Академії мистецтв викладачем. З 1894 року — член Петербурзького товариства архітекторів. З 1899 року викладав архітектуру в Інституті інженерів шляхів сполучення. З того ж року був членом комітету з будівництва в Москві готелю «Метрополь». У 1910 році керував архітектурним відділом Інституту, 1914 року отримав посаду професора. Крім того, викладав у Технічному інституті та Жіночому політехнічному інституті. Був членом редакційної комісії Товариства архітекторів-художників, входив до Ради редакції журналу «Зодчий». Працював у Музеї Старого Санкт-Петербурга. Займався приватною діяльністю. Як член журі брав участь в організації багатьох архітектурних конкурсів.

• Надгробний пам'ятник архітектору Миколаю Єфімову, спільно з Іваном Жолтовським (1896-1897, Санкт-Петербург, Новодівоче кладовище);
• Проектування готелю «Метрополь» після пожежі 1901 року, спільно з архітектором Павлом Вісневським та ін. (1901-1905, Москва, Театральна площа, 1);
• Конкурсний проект Ремісничого училища (1900, Полтава);
• Церква Святішого Серця Ісуса (1907-1917, Санкт-Петербург, Вулиця Бабушкіна, 57);
• Житловий комплекс Перцова, спільно з І. О. Претро (1910-1912, Санкт-Петербург, Ліговський проспект, 44);
• Будівництво будинку Музею Міністерства шляхів сполучення (1911-1912, Санкт-Петербург, вулиця Садова, 50).
• Будівля вілли-пансіонату «Ірен» з вежами в готичному стилі, що знаходилась за адресою: Нарва-Йиесуу, Губернаторський проспект 34, Естонія. У віллі-пансіонаті здавалося 20 кімнат. Будівля відома завдяки інформації з рекламної афіші початку ХХ століття, «дивовижним видом на море й обидві річки, пристроями закордонного зразка з усіма зручностями — водопроводом, ванної, електричними дзвінками, розкішними французькими ліжками і кухнею у відомстві найкращого кухаря». Будівля не збереглася.

• Отчёты на запросы по конкурсу проектов здания здравницы в Царском Селе //Зодчий, 1916, вып. 33.
• Отзыв комиссии судей по второму архитектурному конкурсу им. В. А. Шретера, объявленному им. СПб. ОА на застройку территории Тучкова Буяна зданиями для выставок и съездов в СПб. //Зодчий, 1912, вып. 50.
• Отзыв комиссии судей по конкурсу проектов здания здравницы в Царском Селе на 200 кроватей //Зодчий, 1916, вып. 52.
• Отзыв комиссии судей по проекту здания Земского банка Херсонской губернии в г. Одессе //Зодчий, 1915, вып. 15, с 75-79.
• Программа 2 архитектурного конкурса им. Викт. Андр. Шретера на застройку территории Тучкова Буяна зданиями для выставок и съездов //Зодчий, 1912, вып. 32.
• Программа конкурса на переустройство и расширение здания Управы в Петербурге //Зодчий, 1914, вып. 7, с. 82-86.
• Программа конкурса на составление проекта барского дома-особняка в г. Киеве //Зодчий, 1914, вып. 4, с. 74.

• Нащокіна М. B. Архітектори московського модерну. Творчі портрети. — 3-е изд. — М.: Жираф, 2005. — С. 133-134. — 2500 примірників — ISBN 5-89832-043-1.
• Зодчие Москвы времени эклектики, модерна и неоклассицизма (1830-е — 1917 годы): илл. биогр. словарь / Гос. науч.-исслед. музей архитектуры им. А.В.Щусева и др. — М.: КРАБиК, 1998. — С. 69. — 320 с. — ISBN 5-900395-17-0.

• Галензовский Стефан Петрович — біографія на сайті www.biografija.ru
• Галэнзовский Стефан Петрович. Справочник научных обществ России. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 24 вересня 2012.

1. ↑ ^{а б в г д е} http://www.inmemoriam.architektsarp.pl/pokaz/stefan_galezowski,21876
2. ↑ http://www.polskipetersburg.pl/hasla/kolo-architektow-w-petersburgu-piotrogrodzie
3. ↑ http://www.polskipetersburg.pl/hasla/galezowski-stefan