Гальчин (Андрушівська міська громада) — Вікіпедія

село Гальчин

Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Тер. громада Андрушівська міська громада
Код КАТОТТГ UA18020010060062943
Облікова картка Гальчин 
Основні дані
Засноване невідомо
Населення 2 259
Площа 19,414 км²
Густота населення 119,3 осіб/км²
Поштовий індекс 13432
Географічні дані
Географічні координати 49°59′38″ пн. ш. 29°00′19″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
214 м
Водойми рр. Гуйва, Пустоха
Найближча залізнична станція Брівки
Відстань до
залізничної станції
23 км
Місцева влада
Адреса ради пл. Тараса Шевченка, 1, м. Андрушівка, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13401
Карта
Гальчин. Карта розташування: Україна
Гальчин
Гальчин
Гальчин. Карта розташування: Житомирська область
Гальчин
Гальчин
Мапа
Мапа

CMNS: Гальчин у Вікісховищі

Гальчѝн (раніше також Великий Гальчин) — село в Україні, в Андрушівській міській територіальній громаді Бердичівського району Житомирської області. Чисельність населення становить 2 259 осіб (2023). У 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Розташоване на лівому березі річки Гуйва і місці впадіння до неї Пустохи, прилягає до південної околиці Андрушівки, за 23 км від залізничної станції Брівки[1].

Населення

[ред. | ред. код]

За довідником 1885 року в селі мешкало 860 осіб, налічувалося 146 дворових господарств[2].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 1 690 осіб, з них православних — 1 083, чоловіків — 821, жінок — 869[3].

Наприкінці 19 століття в селі налічувалося 1 289 мешканців, дворів — 225[4], у 1906 році — 1 727 мешканців, дворів — 260[5], у 1923 році — 2 405 мешканців, дворів — 514[6].

Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 2 643 особи, з них 1 303 чоловіки та 1 340 жінок; за національністю: українців — 2 577, росіян — 16, євреїв — 48, поляків — 2. Кількість господарств — 608, з них несільського типу — 6[7].

На початок 1970-х років село мало 790 дворів із населенням 2 221 особа[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення станом на 12 січня 1989 року становила 2 158 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 2 316 осіб[8].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Кількість Відсоток
українська 2293 99.01%
російська 18 0.78%
вірменська 2 0.09%
білоруська 1 0.04%
румунська 1 0.04%
інші/не вказали 1 0.04%
Усього 2316 100%

Історія

[ред. | ред. код]

Час заснування — невідомий[7]. У 1586 році належало Гальчинським, згодом — Бежинським[4]. Згадується в акті від 20—25 січня 1683 року, в списку знелюднілих сіл, що належали до паволоцького та котелянського маєтків[10]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, належало овруцькому стольникові Феліціанові Бежинському, який сплачував подимне з 90 дворів[11].

За довідником 1885 року — колишнє поміщицьке село Андрушівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, на річках Гуйва та Пустоха. Були церковна парафія (церква згоріла у 1875 році), заїзд, дві лавки, водяний млин[2].

Наприкінці 19 століття — Великий Гальчин, село Андрушівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Лежало за 40 верст від Житомира, за 20 верст від найближчої поштової станції в Реї, за 12 верст від найближчої залізничної станції Бровки, за 2 версти від волосного центру містечка Андрушівки. Входило до Андрушівського ключа. Великий землевласник — дійсний статський радник Микола Терещенко, який купив маєток від синів Святослава Бежинського. Парафія входила до 2-го благочинного округу Житомирського повіту. Дерев'яну церкву з такою ж дзвіницею збудовано 1881 року за кошти парафіян, переважно землевласника Терещенка. Землі при церкві близько 38 десятин, за якістю — піщано-чорноземні ґрунти посередньої продуктивності. До парафії приписане сільце Забара, за 4 версти. Дворів 177, вірян 1 385 обох статей. Сусідні парафії: Андрушівка (2 версти), Нехворощ (4 версти)[10][4].

У 1906 році — Гальчин, село Андрушівської волості (5-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського центру, м. Житомир, становила 42 версти, до волосного центру, містечка Андрушівка — 2 версти. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Червоному[5].

У 1923 році включене до складу новоствореної Гальчинської сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Андрушівського району Житомирської округи; адміністративний центр ради[12]. Розміщувалося за 1,5 версти від районного центру містечка Андрушівка[6]. У червні 1925 року Андрушівський район передано до складу Бердичівської округи. Відстань до районного центру с. Андрушівка становила 3 версти, до окружного центру в Бердичеві — 32 версти, до найближчої залізничної станції Андрушівка — 4 версти[7].

За свідченнями очевидців, від Голодомору 1932—1933 рр. у селі загинула 91 людина[13].

На фронтах Другої світової війни воювали 420 селян, 196 з них нагороджені орденами й медалями, 162 загинули. На їх честь у 1958 році встановлено пам'ятник на братській могилі.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 2 971,7 га угідь, з них 2 688,8 га ріллі. Господарство спеціалізувалося на відгодівлі великої рогатої худоби. Вирощували зернові і технічні культури. Були механічна майстерня та млин. 52 селян відзначені державними нагородами СРСР, серед них колишнього машиніста паровоза С. П. Клименка — орденом Леніна, ланкову Н. М. Грицюк, бригадира рільничої бригади С. П. Гарастівського, бригадира тракторної бригади Г. Й. Соколівського, тракториста М. С. Махинчука — орденом Трудового Червоного Прапора. У селі були восьмирічна школа, будинок культури з кіноустановкою, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, відділення зв'язку, ощадна каса, магазин[1].

30 грудня 1962 року село, в складі сільської ради, передане до Попільнянського району Житомирської області, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Андрушівського району[12].

З 12 квітня 2001 року у селі діє Андрушівська астрономічна обсерваторія, збудована Юрієм Іващенком[14][15]. 27 квітня 2007 року в обсерваторії відкрито астероїд, який названо на честь села — 161962 Гальчин[16].

12 червня 2020 року територію та населені пункти Гальчинської сільської ради, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», включено до складу Андрушівської міської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області[17].

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Гальчин, Андрушівський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с. — 15 000 прим.
  2. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 204. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 19. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. а б в Halczyn Wielki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 550. (пол.)
  5. а б Гальчинъ // Списокъ населенныхъ мѣстъ Волынской губерніи (PDF) (рос. дореф.) (вид. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета). Житомир: Волынская губернская типографія. 1906. с. 6. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2024.
  6. а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF) (рос.) (вид. Издание Волынского Губернского Отдела Управления). Житомир: Волынская губернская административно-территориальная комиссия. 1923. с. 162. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2024.
  7. а б в Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17.ХІІ 1926 р.) (PDF) (вид. Бердичівське округове статистичне бюро). Бердичів. 1927. с. 22-23. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 20 жовтня 2024.
  8. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 20 жовтня 2024.
  9. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  10. а б Теодорович Н. (1888). Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври. с. 103-104. Процитовано 20 жовтня 2024.
  11. Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (пол.). Біла Церква: Олександр Пшонківський. с. 44. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 20 жовтня 2024.
  12. а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини: 1795—2006: Довідник (PDF) (вид. Житомирська обласна державна адміністрація; Державний архів Житомирської області). Житомир: Вид-во «Волинь». с. 240. ISBN 966-690-090-4. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2024.
  13. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир: «Полісся», 2008. — стор. 220
  14. Балакир А. (22 червня 2016). Буде ядерна зима на кілька років. Невідомо, чи люди виживуть. Gazeta.ua. Процитовано 19 жовтня 2024.
  15. Балакир А. (14 червня 2016). Юрій Іващенко виявив два астероїди, що наближаються до Землі. Gazeta.ua. Процитовано 20 жовтня 2024.
  16. 161962 Galchyn (2007 HE84) // Small-Body Database Lookup. Jet Propulsion Laboratory (англ.). Процитовано 20 жовтня 2024.
  17. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 4 березня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]