Гамбурзький університет — Вікіпедія

Гамбурзький університет
|день університету|рівень акредитації
Головний корпус університету
53°33′56″ пн. ш. 9°59′05″ сх. д. / 53.565651296878° пн. ш. 9.984776342439° сх. д. / 53.565651296878; 9.984776342439
Тип	громадський університет повний університетd і University of Excellenced[1]
Країна	Німеччина
Розташування	Гамбург
Засновано	1919
Президент	Дітер Ленцен (нім. Dieter Lenzen)
Ректор	Катрін Вернау (нім. Katrin Vernau)
Студентів	39 000
Членство у	Німецька дослідницька мережаd[3], German Rectors' Conferenced[2], German University Sports Federationd[4], Асоціація університетів Європи[5], Informationsdienst Wissenschaftd[6], UFA / DFH / FGU[7], arXiv.org[8], Bluetooth Special Interest Groupd, German National Research Data Infrastructure (NFDI) e.V.d[9], European Research Network on Philanthropyd[10] і Коаліція з покращення оцінки дослідженьd[11]
Складається з	Central Medical Libraryd, Гамбурзька державна та університетська бібліотека імені Карла фон Осецького, Nordost-Institutd, Q65156553? і Institute of German Sign Language and Communication of the Deafd
Випускники	Категорія:Випускники Гамбурзького університету
Штаб-квартира	Гамбург
Сайт	uni-hamburg.de/index_e.html
Universität Hamburg у Вікісховищі

Га́мбурзький університе́т (нім. Universität Hamburg) — один з найбільших академічних центрів Німеччини. Попри те, що Гамбурзький університет є одним з наймолодших університетів Німеччини, наукові відкриття та досягнення професорів та випускників університету, п'ять з яких — лауреати Нобелівської премії — увійшли в історію науки і техніки. Входить до асоціації найбільших німецьких університетів German U15.

Датою створення Гамбурзького університету вважається 1 квітня 1919^[12]. Університет успадкував традиції вищої школи від заснованої в 1613 році в Гамбурзі «Академічної гімназії» (Akademisches Gymnasium). Протягом двох семестрів гімназисти прослуховували загальний курс лекцій, після чого переходили до спеціалізованих курсів, але через малу кількість слухачів гімназія була змушена закритися.

У 1895 році бізнесмен Едмунд Сімерс пожертвував будинок для проведення досліджень та лекцій. Сьогодні ця будівля — головний корпус Гамбурзького університету. У XIX столітті поряд з Академічної гімназією виник ботанічний сад (1821), обсерваторія (1833), хімічна лабораторія (1878), фізична лабораторія (1885) і т. д. Корпус академії розширювався, що призвело в 1907 році до створення «Гамбурзької наукової організації», яка займалася підтримкою наукових експедицій та видавництвом публікацій, і Colonial Institute в 1908 році. На початку XX століття Вернер фон Мелле зробив спробу об'єднати ці інститути в університет, але міський парламент відхилив цю пропозицію. І тільки після Першої світової війни демократично налаштоване населення Гамбурга проголосувало за відкриття «Гамбурзького університету» та призначило Вернера фон Мелле ректором університету.

На базі університету було створено 4 факультети: право, медицина, філософія та природничі науки. Базою для створення медичного факультету була клініка в Еппендорфі, яка прославилася за часів епідемії холери в XIX столітті. Кількість факультетів до 1954 році збільшилася до шести — розділився соціально-економічний факультет і факультет права, також відкрився новий лютеранський теологічний факультет.

1919 року в університеті значилося 1729 студентів. На початку 50-х років число студентів збільшилося до 6000, в 60-х це число подвоїлося, а в 70-ті тут здобували вищу освіту вже 19 200 майбутніх фахівців. Нині в Гамбурзькому університеті навчається близько 39 000 студентів^[12].

У Гамбурзькому університеті навчалися і здобули наукові ступені:

• Ганс Адольф Кребс — лауреат Нобелівської премії в області медицини і фізіології (1953)
• Ганс Єнсен — лауреат Нобелівської премії з фізики (1963)
• Гаральд цур Гаузен — лауреат Нобелівської премії в області медицини і фізіології (2008)
• Шіінг-Шен Черн — лауреат премії Вольфа (1983)
• Гельмут Шмідт — німецький політичний діяч, федеральний канцлер ФРН (з 1974 до 1982)
• Пауль Неверман — перший бургомістр Гамбурга з 1961 до 1965
• Лео Штраус — історик політичної філософії, культуролог
• Ріхард Зорге — радянський розвідник

У Гамбурзькому університеті викладали:

• Отто Штерн — лауреат Нобелівської премії з фізики (1943)
• Вольфганг Паулі — лауреат Нобелівської премії з фізики (1945)
• Вольфганг Пауль — лауреат Нобелівської премії з фізики (1989)
• Карл Фрідріх фон Вайцзеккер — німецький фізик, філософ і політичний діяч
• Вільям Льюїс Штерн — німецький психолог і філософ, творець концепції інтелектуального коефіцієнта
• Йоганн Радон — австрійський математик
• Альбрехт Отто Йоганнес Унзольд — німецький астрофізик
• Вальтер Фрике — німецький астроном
• Бернгард Нохт — німецький гігієніст

• Гамбурзька державна та університетська бібліотека імені Карла фон Осецького

• Офіційний сайт Гамбурзького університету [Архівовано 15 травня 2008 у Wayback Machine.] (нім.)(англ.)
• Німецька служба академічних обмінів (нім.)(рос.)