Ганна Барвінок — Вікіпедія

Ганна Барвінок
Ганна Барвінок
Ім'я при народженні	Олександра Михайлівна Білозерська
Псевдо	Ганна Барвінок
Народилася	23 квітня (5 травня) 1828 Оленівка, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Померла	23 червня (6 липня) 1911 (83 роки) Оленівка, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Громадянство	Російська імперія
Національність	українка
Діяльність	письменниця
Галузь	літературна діяльністьd[1]
Знання мов	українська
Брати, сестри	Білозерський Василь Михайлович і Білозерський Микола Михайлович
У шлюбі з	Пантелеймон Куліш[2]
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

|Фото=

Олекса́ндра Михай́лівна Білозе́рська-Кулі́ш, відома як Га́нна Барві́нок та А. Нечуй-Вітер (5 травня (23 квітня) 1828(18280423), Борзна або хутір Мотронівка, нині у складі с. Оленівка, Ніжинський район, Чернігівська область — 5 серпня (23 липня) 1911, Мотронівка) — українська письменниця, фольклористка, мемуаристка та хранителька літературної спадщини свого чоловіка Пантелеймона Куліша. Сестра Василя та Миколи Білозерських.

Народилася у Борзні, але в той час були часті пожежі в цьому місті, і їхній будинок згорів, отож багатодітна сім'я переїхала на недалекий хутір Мотронівка.

Батько — повітовий маршалок, один із найосвіченіших людей у тих краях. Брати — громадський та літературний діяч, журналіст Василь Білозерський, фольклорист і етнограф Микола Білозерський, а сестра Любов була музою Віктора Забіли (одружилася з поміщиком Іваном Боголюбцевим).

Олександра навчалась у приватних пансіонах (село Кропивне на Полтавщині, місто Конотоп).

У 15 років познайомилася з 24-річним Пантелеймоном Кулішем. Підтримувала дружні контакти з Тарасом Шевченком, залишила про нього спогади (він також був найкращим другом брата Василя і старшим боярином на весіллі Кулішів).

Після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства й арешту чоловіка народила мертву дитину, більше дітей не мала. Виїхала до Тули, за засланим чоловіком. Від 1854 жили в Петербурзі.

У 1883 році подружжя Кулішів оселилося в Мотронівці.

Коли згорів рукопис українського перекладу «Біблії», над яким чоловік працював 25 років, умовила його почати роботу заново.

Брала участь у розвитку філософії, ґрунтованої на українській державності.

По смерті чоловіка продала садибу в Мотронівці, щоб видати його творчу спадщину. Її зусиллями видано найповніше досі зібрання творів письменника.

Похована поряд із чоловіком у Мотронівці.

Писати оповідання з народного життя під псевдонімом Ганна Барвінок почала 1847 року, у Варшаві, під час шлюбної подорожі. Її твори публікувалися під псевдонімом «Гуляй вітер» або «Нечуй-Вітер».

Увагу Ганни Барвінок привертали проблеми жінок у родинно-побутових взаєминах — родинний деспотизм («Хатнє лихо», 1861), безрадісне існування з чоловіком-п'яницею («Жіноче бідування», 1887), драматизм примусового шлюбу («Батькова помилка» 1902). Письменниця створила також постаті вольових жінок («Перемогла^[3]», 1887; «Молодича боротьба», 1902). Мова письменниці барвиста й образна, пересипана народними прислів'ями. Особливо колоритні оповідання «Русалка», «Квітка з сльозами, сльози з квітками», «Лихо не без добра», «Восени літо». Використовуючи чернігівські й полтавські говірки, знання сільських звичаїв та фольклору, створила драму «Материнська помста».^[4]

У 1887 року у Львові в першому феміністичному альманасі України «Перший вінок», виданому Наталією Кобринською та Оленою Пчілкою, опубліковано два оповідання Ганни Барвінок: «Перемогла. (Оповідання з народних уст)», с. 25—56, та «Жіноче бідуваннє (Оповідання, вийняте з народних уст)», с. 367—873.

Вулиці, названі на честь Ганни Барвінок, існують в кількох населених пунктах України, зокрема, у Києві та Львові.

• Власенко І. Саша/ Ірина Власенко; худож.- оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова . — Харків: Фоліо, 2022. --158 с. — (Мистецькі біографії) — ISBN 978-966-03-8724-9.
• Герасимова Г. П. Барвінок Ганна [Архівовано 7 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
• Зеленська Л. Ганна Барвінок: життєпис на основі епістолярної спадщини. — Чернігів, 2001
• Кізченко В. І.. БАРВІНОК Ганна [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 188. — ISBN 966-00-0734-5.
• Корсак І. «Перстень Ганни Барвінок». Роман. Київ, Ярославів Вал. 2015
• Міщук Р. С. Барвінок Ганна // УЛЕ. — Т. 1. — К., 1988. — С. 129
• Пантелеймон Куліш після роману з Марком Вовчком повернувся до дружини // Газета.ua, 06.08.2009
• УРЕС. — Т. 1. — К., 1966. — С. 147.

• Ганна Барвінок | Програма «Велич особистості» | 2015 (ВІДЕО)
• Беатріче з хутора Мотронівка // Газета «День». № 88, 20 травня 2005 [Архівовано 24 листопада 2009 у Wayback Machine.]
• 180 років від дня народження Ганни Барвінок [Архівовано 10 січня 2012 у Wayback Machine.]
• Твори Ганни Барвінок [Архівовано 7 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Chtyvo.org.ua

---

Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.