French
DeutschГвоздь Віктор Іванович — Вікіпедія
| Гвоздь Віктор Іванович | |
|---|---|
| 4-й Голова Служби зовнішньої розвідки України | |
| 27 лютого 2014 — 29 квітня 2016 | |
| Президент | Петро Порошенко |
| Прем'єр-міністр | Арсеній Яценюк |
| Попередник | Григорій Ілляшов |
| Наступник | Ігор Разінков (т.в.о.)[1] |
| Народився | 24 травня 1959 Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 28 травня 2021 (62 роки) Дагаб, Південний Синай, Єгипет |
| Відомий як | дипломат, політик |
| Країна | СРСР і Україна |
| Alma mater | Гарвардський інститут державного управління ім. Джона Ф. Кеннеді, ЛНУ ім. І. Франка і Київське вище загальновійськове командне училище |
| Нагороди |    |
Віктор Іванович Гвоздь (24 травня 1959, смт Скала Подільська, Борщівський район[2], Тернопільська область, Українська РСР, СРСР — 28 травня 2021, Дагаб, Єгипет) — український військовик, розвідник та дипломат і науковець. Президент незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел». Генерал-лейтенант у відставці, доктор військових наук (2019).
З 24 лютого 2014 року був уповноваженим Верховної Ради України з контролю за діяльністю розвідок в Україні. З 27 лютого 2014 року до 29 квітня 2016 року — голова Служби зовнішньої розвідки України[3].
У 1981 році закінчив Київське вище загальновійськове училище ім. М. В. Фрунзе, у 1997 році — юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, у 2005 році — магістратуру Київського університету економіки і права (магістр права), у 2009 році — Воєнно-дипломатичну академію (магістр військового управління).
Після випуску з військового училища був розподілений у штаб Забайкальського військового округу, де у 1981—1986 — перекладач окремого розвідувального батальйону танкової дивізії 39-ї загальновійськової армії Забайкальського військового округу.
У 1986—1987 — командир розвідувальної роти мотострілецького полку, у 1987—1988 — командир розвідувально-десантної роти окремого розвідувального батальйону, у 1988—1992 — офіцер Командно-розвідувального центру Розвідувального управління Прикарпатського військового округу.
1992—1993 — офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
1993—1995 — служба у миротворчій місії ООН у Югославії.
1995—1996 — офіцер Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
1996—1999 — аташе з питань оборони посольства України у Хорватії та Боснії і Герцеговині (за сумісництвом).
1999—2000 — заступник начальника військово-дипломатичного управління.
2000—2003 — представник Міністерства оборони України в ООН, член делегації України в Раді Безпеки ООН.
2003—2005 — заступник керівника Головного управління з питань правоохоронних органів, військових формувань Адміністрації Президента України.
2005—2008 — завідувач відділу військово-технічного співробітництва Секретаріату Президента України.
2008—2010 — начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
2010—2014 — президент власного аналітичного центру «Борисфен-Інтел».
2014—2016 — голова Служби зовнішньої розвідки України.
2019 року здобув науковий ступінь доктора військових наук[4].
Володів англійською, хорватською, сербською, китайською, російською мовами.
Був одружений. Мав двох дітей. Захоплювався тенісом, фотографією.
28 травня 2021 року — загинув під час відпочинку в Єгипті. Гвоздю стало погано під час дайвінгу, коли він занурювався в море та пірнав на глибину до 40 метрів. Попри проведені під час екстреної госпіталізації інтенсивні реанімаційні заходи, медики констатували його смерть[5][6].
Автор книг:
- Гвоздь Віктор Іванович. Воєнна розвідка України на зламі другого тисячоліття. — Київ : Борисфен Інтел, 2017. — 320 с. — ISBN 978-617-7480-83-8.
- Гвоздь Віктор Іванович. Історичні, правові і політичні аспекти розвідувальної діяльності держави. — Київ : Борисфен Інтел, 2018. — 576 с. — ISBN 978-966-97852-0-6.
- Орден «За заслуги» ІІІ ступеня;
- Заслужений юрист України;
- Почесний громадянин міста Чорткова (1 вересня 2023, посмертно)[7];
- Нагороди ЗС СРСР, ЗС України та іноземних держав.
3 вересня 2023 року на фасаді Чортківської гімназії № 6 відкрито меморіальну дошку Вікторові Гвоздю[7].
- ↑ Указ Президента України від 9 червня 2016 року № 244/2016 «Про тимчасове виконання обов’язків Голови Служби зовнішньої розвідки України»
- ↑ Історія розвідувального органу з 1991 року [Архівовано 3 червня 2021 у Wayback Machine.] (Гвоздь Віктор Іванович) // Служба зовнішньої розвідки України
- ↑ Указ Президента України «Про призначення В. Гвоздя Головою Служби зовнішньої розвідки України». Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 27 лютого 2014.
- ↑ Новини (рос.). Фонд ветеранів військової розвідки. Архів оригіналу за 12 травня 2018. Процитовано 27 березня 2020.
- ↑ На курорті в Єгипті помер екс-глава української СЗР Віктор Гвоздь. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2022. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ Колишній головний розвідник України Гвоздь загинув у Єгипті. 28.05.2021, 23:31. Архів оригіналу за 28 травня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
- ↑ а б У місті на Тернопільщині відкрили меморіальну дошку генерал-лейтенанту Віктору Гвоздю. Сорока. 4 вересня 2023.
- Помер ексголова Служби зовнішньої розвідки Віктор Гвоздь [Архівовано 28 травня 2021 у Wayback Machine.] // Укрінформ, 28.05.2021
- Віктор Гвоздь. Що відомо про загиблого голову розвідки часів АТО [Архівовано 29 травня 2021 у Wayback Machine.] // BBC News, 29.05.2021
- Офіційний сайт «Борисфен Інтел» [Архівовано 7 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Гвоздь Віктор Іванович (рос.). Фонд ветеранів військової розвідки. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.
- СЗР України
- Білорусь як плацдарм між Росією та Європою: що треба знати і розуміти — Віктор Гвоздь // ВІДЕО [Архівовано 28 травня 2021 у Wayback Machine.]
- У Єгипті помер екс-голова Служби зовнішньої розвідки [Архівовано 28 травня 2021 у Wayback Machine.]
