Геганес — Вікіпедія

Геганес
швед. Höganäs[1]

Координати 56°11′46″ пн. ш. 12°34′37″ сх. д. / 56.196001685599° пн. ш. 12.576921233407° сх. д. / 56.196001685599; 12.576921233407

Країна  Швеція
Адмінодиниця Геганес
Межує з

сусідні нас. пункти
Гельсінборг ?
Площа 1105 ± 0,5 га[2]
Населення 16 001 осіб (31 грудня 2020)[2]
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
GeoNames 2706003
OSM 935552 ·R (Геганес)
Геганес. Карта розташування: Швеція
Геганес
Геганес
Геганес (Швеція)
Мапа

Геганес (швед. вимова: [²høːɡaˌnɛːs])[3] — місто та адміністративний центр комуни Геганес, лен Сконе, Швеція з 14 107 жителями (2010).[4]

Геганес відома у Швеції за підприємство кераміки Höganäs Keramik, що є частиною групи Iittala.

Геганес є штаб-квартирою Höganäs AB, одним з найбільших світових виробників порошкової металургії з філіями по усьому світу. Höganäs AB заснована графом Еріком Руутом в 1797 році,[5] що робить цю компанію однією з найстаріших у Швеції.

Історія

[ред. | ред. код]

Геганес було засноване як невелике рибальське село в парафії Весбю, задокументоване в 1488 році в Høyenæss. У середині XVII століття тут було 17 будинків. В цьому районі було знайдено вугілля і його видобуток почався в 1797 році. У 1798 році була побудована залізниця з дерев'яними рейками. Вона була першою в Швеції і була використана для транспортування вугілля з шахти до гавані. Населення почало зростати, і для шахтарів були побудовані нове житло. Протягом XIX століття було побудовано більше галузей промисловості з використанням глини для виготовлення керамічних виробів. Геганес досі відоме своєю керамікою. Вугільні шахти, однак, були закриті в 1960-х рр.[6] У 1936 році, коли Геганес отримав статус міста та мав 6 915 мешканців. З 1971 р. він є центром комуни Геганес, що охоплює півострів Куллаберг, що налічує близько 24 000 жителів.

У 2009 році місто почало приймати євро у своїх магазинах, ресторанах, банках та інших підприємствах.[7] Більше 30 магазинів приймають готівку в євро як частину PR.[8]

Видатні особистості

[ред. | ред. код]
  • Морган Йоганссон — шведський політик та журналіст, член Соціал-демократичної партії міністр юстиції Швеції (з 2017 року), міністр з питань міграції та політики притулку (2014—2017).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Statistiska tätorter 2018 – befolkning, landareal, befolkningstäthetСтатистичне управління Швеції, 2019.
  2. а б Statistiska tätorter 2020, befolkning, landareal, befolkningstäthet per tätortСтатистичне управління Швеції, 2021.
  3. Jöran Sahlgren; Gösta Bergman (1979). Svenska ortnamn med uttalsuppgifter (швед.). с. 12. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 23 червня 2019.
  4. Tätorternas landareal, folkmängd och invånare per km2 2005 och 2010 (Swedish) . Статистичне управління Швеції. 14 грудня 2011. Архів оригіналу за 15 червня 2016. Процитовано 23 червня 2019.
  5. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 червня 2010. Процитовано 23 червня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. Gustav Westerholm (1994). En kolgruvearbetares minnen – Del I (av tre). Kullabygd (Swedish) . LXVII. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 23 червня 2019.
  7. BBC NEWS | Business | Swedish town aims to be 'euro-city'. News.bbc.co.uk. 29 грудня 2008. Архів оригіналу за 23 червня 2019. Процитовано 23 червня 2019.
  8. Delade meningar om euro hos handlare [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.]