Гексафторид сірки — Вікіпедія
Гексафторид сірки | |
---|---|
Назва за IUPAC | сульфур(VI) флуорид, сульфур гексафлуорид |
Систематична назва | гексафторид сірки, гексафлуоро-λ6-сульфан[1] |
Інші назви | шестифториста сірка, елегаз (електротехнічний газ) |
Властивості | |
Молекулярна формула | F6S |
Молярна маса | 146,0554 г/моль |
Зовнішній вигляд | газ |
Запах | без запаху |
Густина | Газ: 6,164 г/л, Рідина: 1,33 г/см³ |
Тпл | −50,8 °C |
Ткип | сублімація при −63,9 °C |
Розчинність (вода) | 1 об'єм SF6 у 200 об'ємах води |
Розчинність (етиловий спирт) | погано |
Розчинність (діетиловий ефір) | погано |
Розчинність (нітрометан) | добре |
Структура | |
Кристалічна структура | орторомбічна |
Координаційна геометрія | октаедрічна |
Геометрія | октаедр |
Дипольний момент | 0 D |
Небезпеки | |
MSDS | External MSDS |
S-фрази | S38 |
NFPA 704 | |
Ідентифікатори | |
Абревіатури | SF6 |
Номер CAS | 2551-62-4 |
PubChem | 17358 |
Номер EINECS | 219-854-2 |
Номер EC | 219-854-2 |
DrugBank | DB11104 |
KEGG | D05962 |
Назва MeSH | Sulfur+hexafluoride |
ChEBI | 30496 |
RTECS | WS4900000 |
Код ATC | V08DA05 |
SMILES | FS(F)(F)(F)(F)F |
InChI | 1S/F6S/c1-7(2,3,4,5)6 Key: SFZCNBIFKDRMGX-UHFFFAOYSA-N |
Номер Бельштейна | 7247840 |
Номер Гмеліна | 2752 |
3DMet | 3DMet |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Гексафтори́д сі́рки (також елегаз або шестифториста сірка, SF6) — неорганічна речовина, один з фторидів сірки, при нормальних умовах — важкий газ, вп'ятеро важчий за повітря. Сполуку було вперше отримано і описано в 1900 році Анрі Муассаном в ході робіт з вивчення хімії фтору.
Можливе отримання гексафториду сірки з простих речовин:
- S + 3F2 → SF6
Також гексафторид сірки утворюється при розкладанні складних фторидів сірки:
- S2F10 → SF6 + SF4
Практично безбарвний газ, має високу пробивну напругу (89 кВ/см). Електрична міцність елегазу залежить від тиску, вона в 2–4 рази вище, ніж у повітря.
У ньому міститься 21,95 % сірки і 78,05 % фтору. При нормальному тиску елегаз може перебувати в будь-якому з трьох агрегатних станів при температурі до мінус 50,8 °С.
Погано розчинний у воді (1 об'єм SF6 в 200 об'ємах води), етиловому спирті і діетиловому ефірі[2], добре розчинний у нітрометані.
Густина елегазу при T = 273 K і тиску р = 0,1 МПа становить 6,56 кг/м³. Відносна діелектрична проникність — 1,0021. Повне число ступенів свободи молекули елегазу дорівнює 21, з них три ступені свободи — у поступальному русі, три — в обертальному, а решта — в коливальному. Діаметр молекули дорівнює 5,33 Å.
Гексафторид сірки — досить інертна сполука, не реагує з водою, ймовірно через кінетичні фактори, бо вільна енергія Гіббса реакції істотно негативна. Не реагує також з розчинами HCl і NaOH[3], однак при дії відновників можуть протікати деякі реакції.
Взаємодія з металевим натрієм проходить тільки при нагріванні, проте вже при 64 °C взаємодіє з розчином натрію в аміаку.
- SF6 + 8Na → Na2S + 6NaF
З воднем і киснем гексафторид не реагує. Однак при сильному нагріванні (до 400 °C) SF6 взаємодіє з сірководнем, а при 30 °C — з йодоводнем:
- 2SF6 + 6H2S → S8 + 12HF
- SF6 + 8HI → 6HF + H2 S + 4I2
При підвищеному тиску і температурі близько 500 °C SF6 окислює PF3 до PF5:
- SF6 + PF3 → PF5 + SF4
Назва «елегаз» шестифториста сірка отримала від скорочення «електричний газ». Унікальні властивості елегазу були відкриті в СРСР, його застосування також почалося в Радянському Союзі. У 30-х роках відомий вчений Б. М. Гохберг в ЛФТІ досліджував електричні властивості ряду газів і звернув увагу на деякі властивості шестифтористої сірки SF6 (елегазу)[4]. Електрична міцність при атмосферному тиску і зазорі 1 см становить Е = 89 кВ/см. Характерним є дуже великий коефіцієнт теплового розширення і висока густина. Це важливо для енергетичних установок, в яких проводиться охолодження будь-яких частин пристрою, оскільки при великому коефіцієнті теплового розширення легко утворюється конвективний потік, що відносить тепло.
У центрі молекули елегазу розташований атом сірки, а на рівній відстані від нього в вершинах правильного октаедра розташовуються шість атомів фтору. Це визначає високу ефективність захоплення електронів молекулами, їх відносно велику довжину вільного пробігу і слабку реакційну здатність. Тому елегаз має високу електричну міцність.
Елегаз нешкідливий у суміші з повітрям. Однак внаслідок порушення технології виробництва елегазу або його розкладання в апараті під дією електричних розрядів (дугового, коронного, часткових), в елегазі можуть виникати надзвичайно активні в хімічному відношенні і шкідливі для людини домішки, а також різні тверді з'єднання, що осідають на стінах конструкції. Інтенсивність утворення таких домішок залежить від наявності в елегазі домішок кисню і особливо пари води.
Деяка кількість елегазу в електротехнічній апаратурі також розкладається в процесі нормальної роботи. Наприклад, комутація струму 31,5 кА у вимикачі 110 кВ призводить до розкладання 5–7 см³ елегазу на 1 кДж виділеної в дузі енергії.
Вартість елегазу досить висока, однак він знайшов досить широке застосування в техніці, особливо в високовольтній електротехніці. Він насамперед використовується як діелектрик, тобто як основна ізоляція для комплектних розподільчих установок[5], високовольтних вимірювальних трансформаторів струму та напруги та ін. Також елегаз використовується як середовище дугогасіння у високовольтних елегазових вимикачах.
Основні переваги елегазу перед його основним «конкурентом», трансформаторною оливою, це:
- вибухо- і пожежна безпека;
- зниження масо-габаритних показників конструкції внаслідок зменшення ізоляційних проміжків і поліпшених умов охолодження струмоведучих частин.
- Якщо наповнити гексафторидом сірки відкриту зверху посудину (оскільки газ важчий за повітря, то він не буде «виливатися» з посудини), і помістити туди легкий човник, зроблений, наприклад, з фольги, то човник буде утримуватися на поверхні і не «потоне». Цей дослід показали у передачі «Руйнівники міфів» як фокус з «прозорою водою» (випуск 105, 7 сезон.)
- Тетрафторид сірки — SF4
- Дітіодекафторид[ru] — S2F10
- ↑ Sulfur Hexafluoride - PubChem Public Chemical Database. The PubChem Project. National Center for Biotechnology Information. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 22 лютого 2013.
- ↑ Властивості гексафторіда сірки на сайті «Химик.ру». Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 21 липня 2015.
- ↑ Успехи химии, 1975, Том 44, Номер 2, Сторінки 193–213. Архів оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 21 липня 2015.
- ↑ Гохберг Б. М. Ленінградський фізіко-технічний інститут Академії наук СРСР : [арх. 4 березня 2016] : [рос.] // Успехи физических наук. — 1940. — Т. XXIV, вып. 1. — С. 11-20. Див. стор. 16-17, розділ «Электрическая прочность газов»
- ↑ Визначення терміну згідно діючих (ПУЕ). Розділ 4 «Розподільчі установки і підстанції».С.512)
- Гохберг Б. М. Элегаз - электрическая газовая изоляция : [рос.] // «Электричество». — 1947. — № 3. — С. 15.
Це незавершена стаття про неорганічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |