French
DeutschГенріх Брамесфельд — Вікіпедія
| Генріх Брамесфельд | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Heinrich Bramesfeld | |||||||||||
| Народився | 24 червня 1899 Gemend | ||||||||||
| Помер | 14 січня 1992 (92 роки) Мюнхен, Німеччина | ||||||||||
| Країна |  Німеччина | ||||||||||
| Діяльність | офіцер ВМФ Німеччини | ||||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | ||||||||||
| Військове звання | Капітан-цур-зее | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
Генріх Брамесфельд (нім. Heinrich Bramesfeld; 24 червня 1899, Геммен — 14 січня 1992, Мюнхен) — німецький офіцер, капітан-цур-зее крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
10 квітня 1917 року вступив у ВМФ. В 1918 році демобілізований. В 1921 році повернувся на службу і був направлений в 1-ї торпедну півфлотилію. В 1925/26 роках — вахтовий офіцер на різних кораблях, потім — у 1-й флотилії тральщиків. В 1928 році переведений в 1-й морський артилерійський дивізіон у Кілі, а в 1929 році призначений вахтовим офіцером на міноносець Т-152. З 1 листопада 1931 року — командир тральщика-шукача М-126, з 4 листопада 1932 року — М-98. Потім був переведений в 4-у півфлотилію міноносців, а потім обійняв посаду офіцера (з 14 березня 1937 року — 1-й офіцер) Адмірал-штабу в штабі командувача тральщиками.
В жовтні 1937 року переведений в ОКМ референтом. 6 серпня 1940 року призначений командиром 36-ї флотилії тральщиків та водночас керівником робіт з розмінування прибережних вод Нідерландів. З 17 лютого 1941 року — командир 1-ї, з 17 листопада 1941 по 21 січня 1943 року — 2-ї охоронної дивізії. Дивізія Брамесфельда контролювала морський простір від Шельди до Сен-Мало, штаб-квартира Брамесфельда розміщувалася в Шато-де-Суверен-Мулін, поблизу Булоні. З 5 лютого 1943 року — начальник штабу інспекції загороджувального озброєння та водночас німецький начальник штабу італійського адмірала Трапані. З 18 травня 1943 року — начальник штабу військово-морського командування «Італія». 27 березня 1944 року переведений в розпорядження начальника Вищого військово-морського командування «Північ» (штаб-квартира — Гаага), а в травні 1944 року очолив загороджувальне командування. 23 травня 1945 року взятий в полон британськими військами. В березні 1946 року звільнений.
- Боцман (1 грудня 1917)
- Фенріх-цур-зее (15 лютого 1918)
- Фенріх шаблі (7 жовтня 1918)
- Лейтенант-цур-зее (1 січня 1921)
- Оберлейтенант-цур-зее (1 лютого 1924)
- Капітан-лейтенант (1 лютого 1936)
- Корветтен-капітан (1 квітня 1936)
- Фрегаттен-капітан (1 лютого 1939)
- Капітан-цур-зее (1 вересня 1941)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (грудень 1934)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті»
- 4-го і 3-го класу (12 років; 2 жовтня 1936) — отримав 2 нагороди одночасно.
- 2-го класу (18 років)
- Залізний хрест
- 2-го класу (28 жовтня 1940)
- 1-го класу (20 квітня 1941)
- Нагрудний знак мінних тральщиків (20 квітня 1941)
- Німецький хрест в золоті (12 лютого 1942)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному (7 листопада 1942)
- Лицарський хрест Залізного хреста (21 січня 1943)
- Залесский К. А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва : Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.
- Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- Patzwall K., Scherzer V. Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
- Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
- DÖRR, MANFRED, Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehmacht 1939–1945, Biblio Verlag, Osnabrück, 1995.