Герман Аберт — Вікіпедія

Герман Аберт
нім. Hermann Abert
Народився	25 березня 1871(1871-03-25)[1][2][…]  Штутгарт[1][1]
Помер	13 серпня 1927(1927-08-13)[1][2][…] (56 років)  Штутгарт, Веймарська республіка, Німецький Райх[1][1]
Країна	Німеччина[1]  Веймарська республіка
Діяльність	музикознавець, історик, композитор, теоретик музики, music historian, викладач університету, біограф, класичний філолог, аранжувальник, редактор
Галузь	музикознавство і педагогіка
Alma mater	Тюбінгенський університет, HU Berlin, Лейпцизький університет і Університет Мартіна Лютера
Знання мов	німецька[2][4]
Заклад	Лейпцизький університет, Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла, Університет Мартіна Лютера і HU Berlin
Членство	Прусська академія наук і Akademische Gesellschaft Stuttgardiad
Батько	Йоганн Йозеф Аберт[5]
Діти	Anna Amalie Abertd[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Герман Аберт (нім. Hermann Abert; 25 березня 1871, Штутгарт, — 13 серпня 1927 Штутгарт) — німецький музикознавець і педагог.

Герман Аберт народився в сім'ї Йоганна Йозефа Аберта — композитора і капельмейстера, який і став його першим наставником; свою музичну освіту він продовжив у Штутгартській консерваторії. У 1890—1895 роках вивчав класичну філологію в університетах Тюбінгена і Берліна. У Берліні зайнявся музикознавством і в 1902 році, вже в Галле, захистив докторську дисертацію з історії музики («Вчення про етос в грецькій музиці»). Надалі вивчав в Італії історію італійської опери.

Опрацював і дописав незакінчену монографію Отто Яна про Вольфґанґа-Амадея Моцарта, яка вважається одним із найзначніших досліджень життя і творчості композитора. Уперше видано її 1920 р.