Герман Бонді — Вікіпедія

Герман Бонді
Народився1 листопада 1919(1919-11-01)[1][2][…]
Відень, Перша Австрійська Республіка[1]
Помер10 вересня 2005(2005-09-10)[1][2][…] (85 років)
Кембридж, Англія, Велика Британія[1]
Похованнякремація[4]
Країна Велика Британія
Національністьєвреї[3]
Діяльністьматематик, астроном, викладач університету, фізик
Alma materТриніті-коледж (Кембридж) (1940)[3]
Кембриджський університет (1944)[5]
ЗакладКінґс-коледж[3]
Британське Адміралтейство[3]
Триніті-коледж (Кембридж)[3]
Кембриджський університет[3]
Посадагенеральний директор[d][3][6]
Науковий керівникГарольд Джеффріс і Артур Еддінгтон[5]
Відомі учніРоджер Пенроуз
Аспіранти, докторантиФелікс Пирані[5]
Денніс Шіама[5]
Hans-Peter Künzled[5]
Roger Taylerd[5]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
БатькоSamuel Bondid
ДітиLiz Bondid
Нагороди

Герман Бонді (1 листопада 1919 — 10 вересня 2005)[7]австрійсько-британський математик і космолог.

Спільно з Фредом Гойлом і Томасом Ґолдом він розробив теорію стаціонарного стану Всесвіту, яка деякий час розглядалась як приваблива альтернатива до теорії Великого вибуху. Він зробив внесок у загальну теорію відносності[8][9][10][11], створив теорію акреції Бонді, першим проаналізував інерційну та гравітаційну взаємодію відʼємної маси[12] і першим правильно пояснив природу гравітаційних хвиль[9]. У своїй автобіографії 1990 року Бонді назвав своєю «найкращою науковою роботою»[13]:79 роботу 1962 року про гравітаційні хвилі[9].

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Бонді народився у Відні в родині лікаря-єврея. Виховувався у Відні, де навчався у реальній гімназії. Рано виявив здібності до математики, і його далекий родич Абрахам Френкель рекомендував його Артуру Еддінгтону. Еддінгтон заохочував Бонді поїхати до Англії в Трініті-коледж в Кембриджський університет. Бонді прибув до Кембриджа в 1937 році, рятуючись від антисемітизму в Австрії. Усвідомлюючи небезпечне становище своїх батьків у 1938 році, незадовго до Аншлюсу, він надіслав їм телеграму з проханням негайно залишити Австрію. Їм вдалося дістатися Швейцарії і згодом оселитися в Нью-Йорку.

У перші роки Другої світової війни Бонді був інтернований на острові Мен і в Канаді як громадянин ворожої держави. Серед інших інтернованих були Томас Ґолд і Макс Перуц. У 1940 році Бонді став старшим вранглером у Кембриджському університеті. Наприкінці 1941 року Бонді й Ґолд були звільнені від інтернування і працювали разом із Фредом Гойлом над радаром у Службі сигналів Адміралтейства. Бонді став британським підданим у 1946 році.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Бонді читав лекції з математики в Кембриджському університеті з 1945 по 1954 рік, був стипендіатом Трініті-коледжу в 1943-1949 та 1952-1954 роках.

У 1948 році Бонді, Гойл і Ґолд сформулювали теорію стаціонарного Всесвіту, яка стверджувала, що Всесвіт постійно розширюється, але матерія постійно створюється, утворюючи нові зорі й галактики та підтримуючи середню густину Всесвіту сталою. Теорія стаціонарного стану розглядалась як альтернатива теорії Великого вибуху, але остаточно програла після відкриття реліктового випромінювання.

Бонді був одним із перших, хто правильно зрозумів природу гравітаційних хвиль, ввівши для цього координати випромінювання Бонді, k-числення Бонді та поняття маси Бонді і написавши оглядові статті. Він популяризував аргумент про липку намистинку, який був вперше висунутий Річардом Фейнманом і доводив, що гравітаційне випромінювання здатне переносити енергію. Стаття Бонді 1947 року відродила інтерес до метрики Леметра–Толмена[8] - неоднорідного, сферично симетричного пилового розвʼязку, яка тепер часто називається метрикою Леметра–Толмена–Бонді або LTB. Бонді спільно з Реймондом Літтлтоном також зробив внесок у теорію акреції речовини з хмари газу на зорю чи чорну діру, і тепер його імʼям називаються акреція Бонді та радіус Бонді.

У 1954 році він став професором Кінгс-коледжу Лондона, а в 1985 році став там професором-емеритом[14]. З 1956 по 1964 рік він був секретарем Лондонського королівського астрономічного товариства.

Інша робота

[ред. | ред. код]

Бонді також був активним поза межами академічних досліджень, обіймав багато різних посад:

У 1959 році він став членом Лондонського королівського товариства. У 1963 році він зробив серію телевізійних програм під назвою E=mc 2 для BBC. У 1973 році він був призначений лицарем-командором Ордена Лазні. Він був нагороджений Золотою медаллю Товариства Ейнштейна в 1983 році, Золотою медаллю від Інституту математики та її застосувань в 1988 році[15], Міжнародною премією ГБірли за гуманізм і Золотою медаллю Королівського астрономічного товариства в 2001 році. У 1974 році Університет Бата присвоїв йому почесний докторський ступінь[16].

Його доповідь про затоплення Лондона в 1953 році сприяла будівництву бар'єру Темзи. Він також підтримував пропозицію будівництва Севернських плотин для виробництва електроенергії, але цей проект не було впроваджено.

Його документи з 1940 по 2000 роки зберігаються в 109 архівних скриньках проєкту Янус[17].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Батьки Бонді були євреями, але він ніколи «не відчував потреби в релігії» і все життя був гуманістом. З 1982 по 1999 рік він був президентом Британської асоціації гуманістів, а з 1982 року — президентом Асоціації раціоналістичної преси. Був одним із підписантів Гуманістичного маніфесту[18].

У 1947 році він одружився з Крістін Стокман, математикинею і астрономкою. Вона була однією з аспіранток Гойла і, як і Бонді, брала активну участь у гуманістичному русі. У них було двоє синів і три доньки, одна з яких — феміністка і географиня Ліз Бонді, стала професоркою Единбурзького університету.

Бонді помер у Кембриджі в 2005 році у віці 85 років[19]. Його прах було розвіяно в абатстві Англсі поблизу Кембриджа. Крістін померла в 2015 році.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118974327 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в г д е ж и к Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  4. Find a Grave — 1996.
  5. а б в г д е Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. https://www.esa.int/About_Us/Corporate_news/Herman_Bondi
  7. Mestel, L. (2005). Obituary: Hermann Bondi (1919–2005) Mathematician, cosmologist and public servant. Nature. 437 (7060): 828. Bibcode:2005Natur.437..828M. doi:10.1038/437828a. PMID 16208358.
  8. а б Bondi, H. (1999). Spherically Symmetrical Models in General Relativity. General Relativity and Gravitation. 31 (11): 1783—1805. Bibcode:1999GReGr..31.1783B. doi:10.1023/A:1026726520289.
  9. а б в Bondi, H.; Van Der Burg, M. G. J.; Metzner, A. W. K. (1962). Gravitational Waves in General Relativity. VII. Waves from Axi-Symmetric Isolated Systems. Proceedings of the Royal Society A: Mathematical, Physical and Engineering Sciences. 269 (1336): 21. Bibcode:1962RSPSA.269...21B. doi:10.1098/rspa.1962.0161.
  10. Obituaries:
  11. Oral History interview transcript with Hermann Bondi 1978-03-20, American Institute of Physics, Niels Bohr Library and Archives. American Institute of Physics. 6 січня 2015.
  12. Bondi, H. (July 1957). Negative Mass in General Relativity (PDF). Reviews of Modern Physics. 29 (3): 423—428. Bibcode:1957RvMP...29..423B. doi:10.1103/RevModPhys.29.423.
  13. Bondi, Hermann (1990). Science, Churchill, and me: the autobiography of Hermann Bondi, master of Churchill College, Cambridge. Oxford: Pergamon Press. ISBN 0-08-037235-X. The 1962 paper I regard as the best scientific work I have ever done, which is later in life than mathematicians supposedly peak.
  14. David Robinson, Gravitation and general relativity at King's College London, European Physical Journal H 44, pp 181–270 (2019)
  15. IMA Gold Medal. Процитовано 16 травня 2018.
  16. Corporate Information. www.bath.ac.uk. Архів оригіналу за 25 May 2016. Процитовано 21 лютого 2012.
  17. The Papers of Sir Hermann Bondi [Архівовано 2023-05-24 у Wayback Machine.] (Janus Project)
  18. Humanist Manifesto II. American Humanist Association. Архів оригіналу за 20 October 2012. Процитовано 2 жовтня 2012.
  19. GRO Register of deaths: SEP 2005 D67C 21 CAMBRIDGE – Hermann Bondi, DoB = 1 Nov 1919, aged 85

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]