Геронтопсихологія — Вікіпедія

Геронтопсихологія — розділ геронтології та вікової психології, що займається вивченням психіки людей похилого віку. Формування як окремої дисципліни відзначено в ІІ половині ХХ ст.

Вивчає особливості взаємозв'язку загального фізіологічного процесу старіння та психологічного стану людини в період похилого віку. Одним з основних предметів вивчення геронтопсихології є особистісне зрушення людини після зміни звичного характеру діяльності, викликаного природним старінням організму.

Метою геронтопсихології є продовження активної життєвої діяльності людини в процесі старіння.

• Галузі психології
• Психологія розвитку
• Геронтологія

• Геронтопсихологія : підручник / Е. В. Крайніков. – Київ : Київський ун-т, 2018. – 231 с. – ISBN 966-439-987-3.
• Геронтопсихологія [Архівовано 3 червня 2009 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії
• Головин С. Словарь психолога-практика. — М.: Харвест, 2007.
• Анцыферова Л. Развитие личности и проблемы геронтопсихологии. — М.: Институт психологии РАН, 2006.

Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.