Гней Фавстін Секст Юлій Север — Вікіпедія

Гней Мініцій Фавстін Секст Юлій Север (лат. Gnaeus Minicius Faustinus Sextus Iulius Severus; ? — після 136) — державний та військовий діяч Римської імперії, консул-суффект 127 року.

Походив з родів Мініціїв та Юліїв Северів з Далмації. Військову службу розпочав за імператора Траяна. У 119 році його призначено імператорським легатом-пропретором провінції Верхня Дакія. У 127 році став консулом-суффектом разом з Луцієм Емілієм Юнком.

З 128 до 131 року як імператорський легат-пропретор керував провінціями Нижня Мезія, у 131—132 роках — Британією. У 133 році призначено імператорським легатом-пропретором Юдеї. Брав участь у придушенні повстання в Юдеї. За успішні дії (завдав у 135 році низку тяжких поразок) проти повсталих отримав тріумфальні відзнаки. У 136 році призначений імператорським легатом-пропретором Сирії та Палестини. Про подальшу долю немає відомостей.

• A.R. Birley, The Roman Government of Britain, Oxford: Oxford University Press, 2005, pp. 129—133 ISBN 978-0-19-925237-4. (англ.)
• E. Dabrowa, The Governors of Roman Syria from Augustus to Septimius Severus, 1981, pp 94-96. (англ.)