Гнойовик білий — Вікіпедія
Гнойовик білий | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Coprinus comatus (O.F. Müll.) Pers., 1797 | ||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||
|
Гнойовик білий, гнойовик чубатий, гноївка біла (Coprinus comatus (O.F. Müll.) Pers.) — гриб родини печерицевих — Agaricaceae.
Шапка 5-12 см заввишки, до 6 см завширшки, широко-, згодом видовжено-овальна, пізніше дзвоникоподібна, біла, спочатку гладенька, потім волохато-луската, пізніше по краю рожевіє, згодом чорніє. Пластинки білуваті, червонуваті, потім чорні, при достиганні розпливаються. Спорова маса чорна. Спори 10-12(14) Х 6-7(8) мкм, яйцеподібні, гладенькі. Ніжка 6-15 Х 1-3 см, циліндрична, біла, біля основи більш або менш потовщена, з вузьким, рухливим, швидкозникаючим кільцем. М'якуш білуватий, з приємним запахом, добрий на смак.
Зустрічається по всій Україні. Росте у лісонасадженнях, на відкритих угноєних місцях, групами; у липні-листопаді.
Добрий їстівний гриб (молоді плодові тіла)[1]. Гнойовики білий можна вживати у вареному, смаженому, тушкованому вигляді. На відміну від гнойовика чорнильного, не викликає отруєння при споживанні з алкоголем, адже не містить копріну [2][3].
За кордоном вирощується у промислових масштабах.[джерело?]
- ↑ Зерова М. Я. Атлас грибів України, 1979.
- ↑ Wiegand, Timothy J.; Peredy, Tamas R. (1 січня 2024). Wexler, Philip (ред.). Mushrooms, coprine. Encyclopedia of Toxicology (Fourth Edition) (англ.). Oxford: Academic Press. с. 545—547. ISBN 978-0-323-85434-4.
- ↑ Вассер, Соломон Павлович (1990). Съедобные и ядовитые грибы Карпат (рос.). Ужгород: Карпаты. с. 166.
- Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — 232 с.
- Гриби Хмельниччини. Навчальний посібник. Говорун В. Д., Тимощук О. О. — Хмельницький: Поліграфіст-1, 2014. — 176 с. — С.15
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |