Головна Руська Рада — Вікіпедія

Головна руська рада
 
 
Загальна інформація:
Юрисдикція: Австро-Угорщина
Тип: Політична організація
Дата заснування: 2 травня 1848 року
Структура:
Спікер: Григорій (Яхимович)
Адреса:
Адреса: Львів



Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Головна руська рада

Головна́ Ру́ська Ра́да (оригінальне написання — Головна Руска Рада[1]) — перша українська політична організація в Галичині. Створена 2 травня 1848 р. у Львові під час революції в Галичині для захисту прав українського населення.

Склад

[ред. | ред. код]
Засідання Головної Руської Ради

Головна Руська Рада складалася з 30 членів — представників греко-католицького духовенства та інтелігенції. Головою ГРР обрали єпископа Григорія Яхимовича, пізніше — крилошанина Михайла Куземського. Заступниками Г. Яхимовича обрали М. Куземського, Івана Борисикевича, секретарями — о. Михаїла Малиновського, Теодора Леонтовича.[2][3] Рада поділялася на відділи політичних прав, шкільництва, селянських справ, фінансовий та ін. ГРР підпорядковувались «менші» ради. До місцевих рад (бл. 50) входило по троє представників від селян, міщан, шляхти, дяків і 18 представників від інтелігенції (в тому числі 10 священників).

Історія

[ред. | ред. код]
Перша сторінка протоколів засідань Головної Руської Ради

Головна Руська Рада утворилася 2 травня 1848 у Львові під час Австрійської революції.

У маніфесті від 10 травня 1848[4] Головна Руська Рада заявила про єдність усього 15-мільйонного українського народу й підтримала національні права всіх поневолених народів Австрійської імперії. Головна Руська Рада вимагала поділити Галичину на дві окремі адміністративні одиниці: східну — українську та західну — польську; об'єднати в одну провінцію українські землі — Галичину, Буковину й Закарпаття; викладання в школах та видання урядових розпоряджень, вести українською мовою.

25 червня 1848 року за рішенням Головної руської ради над Львівською ратушею був вивішений синьо-жовтий стяг. Проте провисів він над ратушею недовго: за кілька днів його зняли[5][6].

ГРР створила національну гвардію, а на Підкарпатті для боротьби з угорськими загонами — народну самооборону й батальйон гірських стрільців.

Головна Руська Рада організувала культурно-освітнє товариство «Галицько-Руську матицю» (1850[7]), відкрила Народний Дім у Львові (1850[7]). 19 жовтня 1848 скликала Собор руських учених, видавала першу в Галичині українську газету «Зоря Галицька».

У червні 1851 року діяльність ГРР була припинена[7].

Діяльність

[ред. | ред. код]

Головна руська рада організувала у Львові в 1848 році перший з'їзд русинських вчених і письменників — «Собор руських вчених»[8], під час якого заснувала культурно-просвітницьку організацію «Галицько-руська матиця»; крім того, ініціювала заснування Народного дому у Львові, а також комітетів з представників інтелігенції та духовенства, видавала газету «Зоря галицька» (Зорѧ галицка (1848), Зоря галицка (1848—1851, 1855—1857), Зоря галицкая (1852—1854)[9]) .

Головна руська рада вживала заходів щодо створення українських збройних формувань — національної гвардії в містах, сільської самооборони та Русинського батальйону гірських стрільців[10].

Схвалила земельну реформу 1848 року.

Діяльність Головної руської ради зустріла активну протидію польських громадських організацій, зокрема — Центральної ради народової. Відносини з австрійською владою були неоднозначними. Австрійці йшли на поступки в мовному та культурному питанні, але протидіяли політичній діяльності. Після відновлення абсолютистської монархії Головна руська рада поступово згорнула свою діяльність, а в 1851 році була розпущена[11].

З Головної руської ради почалася історія «москвофільських» організацій на Західній Україні: Галицько-руська матиця, Руський народний дім (Львів), Руська рада.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Турій О. «УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ» в ГАЛИЧИНІ в середині XIX століття [Архівовано 29 грудня 2009 у Wayback Machine.]
  2. Верига В. Нариси з історії України… — С. 166.
  3. Листування ГРР з Саноцькою руською радою. http://www.skany.przemysl.ap.gov.pl (українська та німецька) . 1849-1864. Архів оригіналу за 11 травня 2022.
  4. Текст маніфесту у Вікіджерелах
  5. Гречило А. Символи Королівства Галичини і Лодомерії (1772-1918) // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. – К., Львів, 2004. – Т. І. – С. 538-553.
  6. Богдан Мирошников. Державний прапор України: факти та історія. Букви. Процитовано 25 червня 2022.
  7. а б в Верига В. Нариси з історії України… — С. 176.
  8. Очерк истории украинского народа. Михаил Сергеевич Грушевский. «Лыбидь», 1990. Архів оригіналу за 10 січня 2012. Процитовано 27 березня 2022.
  9. Марина Гёфинггофф. Вклад галицийских философов в формирование научной терминологии в украинском языке второй половины XIX в.Шаблон:Недоступна посилання
  10. Ф.І. Стеблій. ГОЛОВНА РУСЬКА РАДА // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г — Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України.- К.: В-во «Наукова думка», 2004. — 688 с.: іл. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 30 червня 2011.
  11. Ф.І. Стеблій. ГОЛОВНА РУСЬКА РАДА // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г — Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України.- К.: В-во «Наукова думка», 2004. — 688 с.: іл. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 30 червня 2011.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]