Голота Петро Іванович — Вікіпедія

Голота Петро Іванович
Псевдо	Петро Балашівський, П. Балаш
Народився	12 липня 1902(1902-07-12) Балашівка
Помер	8 листопада 1949(1949-11-08) (47 років) Снятин
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Діяльність	журналіст письменник художник
Галузь	творче та професійне письмоd[1], проза[1], поезія[1] і журналістика[1]
Знання мов	українська[1]

Петро́ Іва́нович Голо́та (справжнє прізвище — Мельник; 12 липня 1902(19020712), село Балашівка, нині у складі Кропивницького — 8 листопада 1949, Снятин, нині Івано-Франківської області) — український письменник (поет, прозаїк), журналіст, художник. Інші псевдоніми — Петро Балашівський, П. Балаш.

Жертва сталінських репресій.

Петро Мельник народився у передмісті Єлисаветграда в бідній селянській сім'ї. Читати та писати навчився самотужки, випасаючи днями череду. Екстерном склав іспити за курс навчання в Єлисаветградській чоловічій гімназії. У 1921—1923 роках відвідував літературний семінар Валерія Брюсова в Московському університеті.

Репресований. Звільнився з неволі перед самою війною.

У роки Німецько-радянської війни деякий час працював у редакції прифронтової радіостанції «Дніпро». Після вигнання нацистів із Харкова працював у газеті «Соціалістична Харківщина».

У 1944—1949 роках жив у Снятині, де працював у газеті «Ленінська правда» ^[2].

Належав до Спілки селянських письменників «Плуг», літературних організацій «Молодняк», ВУСПП.

1921 року в Єлисаветграді 19-річний Петро дебютував збіркою віршів «Тернистий шлях до волі й освіти», в якій проявив себе як поет-трибун.

У наступних поетичних збірках Голоти «Степи — заводові» (1925), «Пісня під гармонію» (1928), «Трактор» (1931), поемі «Будні» (1928) основними темами стали соціалістичне будівництво на селі та в місті, дружба народів, пролетарська солідарність.

Голота — автор збірок нарисів «В дорозі змагань» (1925), «Трамваї у ярах» (1931), збірок повістей і оповідань «Бруд», «Аль-Кегаль» (обидві — 1929), «Дні юності» (1930), роману «Сходило сонце» (1930). Прозові твори письменника присвячено комсомольському життю молоді, її революційній діяльності, мужності в роки громадянської війни.

Писав також для дітей. До таких творів належить казка «Паротяг» (1928).

Деякі вірші Петра Голоти поклав на музику композитор Павло Сениця.

Крім літературної творчості, Петро Іванович приділяв увагу малюванню. Зокрема, він ілюстрував свої твори, оформляв декорації для театрів. А живучи в Снятині, створив близько 40 акварелей до творів Марка Черемшини. Вони зберігаються в літературно-меморіальному музеї Марка Черемшини у Снятині.

• Довгалюк П. М. Голота Петро Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — 551, [1] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 92.
• Довгалюк П. М., Зінковський М. О. Голота Петро Іванович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 447–448.
• Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с. — С. 94.
• Драган М. Почуй мене, брате! // Жовтень. — 1981. — № 2.

• Чуємо тебе, брате!: До 100-річчя від дня народження поета-земляка Петра Голоти [Архівовано 9 березня 2008 у Wayback Machine.]
• Тишкевич Марися. Петро Голота: Я руки свої простягаю, крізь грубі, заржавлені ґрати // Український інтерес, 12.07.2024