Гольдштейн Мойсей Маркович — Вікіпедія

Гольдштейн Мойсей Маркович
рос. В. Володарский
Ім'я при народженні	рос. Моисей Маркович Гольдштейн
Народився	11 грудня 1891(1891-12-11) Старий Остропіль, Новоград-Волинський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер	20 червня 1918(1918-06-20) (26 років) Петроград, Російська СФРР ·замах на вбивствоd
Поховання	Field of Marsd
Країна	Російська імперія  Російська республіка  Російська СФРР
Діяльність	політик, революціонер
Роки активності	1905 — 1918
Партія	Бунд і КПРС
Медіафайли у Вікісховищі

В. Володарський (справжнє ім'я — Мойсе́й Ма́ркович Гольдште́йн) (11 грудня 1891(18911211), містечко Остропіль, Волинська губернія — 20 червня 1918, Петроград) — діяч російського революційного руху єврейського походження.

Народився в єврейській родині ремісника. Вступив до 5-го класу гімназії в Дубному, через рік був виключений.

Член Бунду з 1905 р., потім працював в організації українських соціал-демократів «Спілка». Під час революції 1905—1907 рр. складав і друкував нелегальні відозви, організовував мітинги. З 1908 по 1911 р. працював революційним агітатором у Волинській і Подільській губерніях. У 1911 році засланий до Архангельської губернії, звільнений за амністією у 1913 р.

1913 року емігрував до США, де вступив у соціалістичну партію і міжнародну профспілку кравців. Під час Першої світової війни разом з Бронштейном (Троцьким) і Бухаріним видавав газету «Новий світ».

Після Лютневої революції повернувся в Росію, більшовик, призначений головним агітатором Петроградського комітету РКП (б). Увійшов до президії Петроградської ради і Петроградської міської думи. На 2-му Всеросійському з'їзді рад обраний до Президії ВЦВК. Учасник Жовтневого перевороту.

У 1918 році — комісар друку, пропаганди та агітації. Творець та редактор одного з головних більшовицьких «органів преси» — «Червоної газети». На початку 1918 року відряджений ЦК на з'їзд армій Румунського фронту для агітації серед військових.

Застрелений по дорозі на мітинг. 20 червня 1918 Гольдштейн їхав автомобілем на черговий мітинг на Обухівському заводі. У провулку за каплицею його вже чекав есер-бойовик М. Сергєєв. Про замах на Володарського збереглися свідчення його шофера Гуго Юргенса.

Вулиця Володарського існувала у містах України.

Демонтовано 5 серпня 2022 року меморіальну дошку у місті Кропивницький.

Похований на Марсовому полі в Санкт-Петербурзі. Ім'ям Володарського було названо Володарський міст у Ленінграді і селище на південно-західній околиці того міста, а також безліч вулиць і ряд населених пунктів у Росії й Україні, зокрема, селища міського типу Володарськ-Волинський та Володарське в Україні.

• Дерзновение / Д. Валовой, М. Валовая, Г. Лапшина. — М.: Мол. гвардия, 1989. — 314[6] c., ил. С.306-313.

• Володарский В. в БСЭ [Архівовано 25 січня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (травень 2013)