French
DeutschГоляновський Руслан Вікторович — Вікіпедія
| Голяновський Руслан Вікторович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 24 серпня 1982 Горичів, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть | 24 серпня 2014 (32 роки) Попова Балка, Амвросіївський район, Донецька область, Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Русла́н Ві́кторович Голяно́вський (24 серпня 1982 — 24 серпня 2014) — солдат 51-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився Руслан Голяновський 24 серпня 1982 року в селі Горичів Володимир-Волинського району. Старший серед трьох дітей Голяновських Віктора Феліксовича та Тетяни Харитонівни. Закінчив Зимнівську середню школу, працював у приватного підприємця. Добре розбирався у техніці та столярній справі, був добрим господарем удома, часто допомагав сусідам по господарству. 2009 року одружився.
Був мобілізований до лав Збройних Сил ще на початку квітня 2014 року.[1] Служив водієм у 51-й механізованій бригаді. Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії.
24 серпня 2014 року 3-й батальйон бригади потрапив у оточення біля Іловайська. Тоді під ракетним та танковим вогнем проросійських бойовиків та російських військових загинули та потрапили в полон десятки воїнів 51-ї бригади.[2] Рідні останній раз розмовляли із Русланом близько 20 години 24 серпня. Руслан Голяновський загинув 24 серпня 2014 року біля Кутейникового (за інформацією побратимів по зброї, Руслан Голяновський загинув близько 24 години 24 серпня 2014 року).
Удома у Руслана Голяновського залишились батьки, дружина Олена, двоє дітей — дочка Ангеліна 2010 р.н. та син Дмитро 2013 р.н.[1][3][4]
Похований Руслан Голяновський на кладовищі у рідному селі Горичів.[5] Віддати шану загиблому прийшли рідні та друзі.
- 4 червня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- В Зимненському НВК відкрито меморіальну дошку випускнику Руслану Голяновському.
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 9, місце 6
- Вшановується 25 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[6]
- ↑ а б Горичів попрощався із солдатом. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 7 червня 2015.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 7 червня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Привітали дочку загиблого Героя Руслана Голяновського
- ↑ Сім'я загиблого Героя в АТО Руслана Голяновського отримала ордер на квартиру у Володимирі-Волинському
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 31 серпня 2014. Процитовано 7 червня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ 42 рази пролунав Дзвін Пам'яті 25 серпня 2020 року
- Руслан Голяновський [Архівовано 25 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Timenote.info
- Голяновський Руслан Вікторович [Архівовано 25 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих
- Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- На честь загиблого Героя відкрили меморіальну дошку [Архівовано 1 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Волинські Новини
- Маленька Ангеліна просила Бога, щоб татко швидше повернувся додому…