Горбулів — Вікіпедія

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (липень 2020)

село Горбулів
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Житомирський район
Тер. громада	Черняхівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA18040590100091624
Облікова картка	Горбулів
Основні дані
Засноване	1582
Перша згадка	1582 (442 роки)[1]
Населення	500 (2001)
Площа	5,152 км²
Густота населення	165,95 осіб/км²
Поштовий індекс	12316
Географічні дані
Географічні координати	50°32′15″ пн. ш. 28°55′24″ сх. д. / 50.53750° пн. ш. 28.92333° сх. д. / 50.53750; 28.92333
Середня висота над рівнем моря	197 м
Відстань до обласного центру	49 км
Відстань до районного центру	25 км
Місцева влада
Адреса ради	майдан Рад, 2, смт Черняхів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12301
Карта
Горбулів
Горбулів
Мапа
Горбулів у Вікісховищі

Горбулів — село в Україні, у Черняхівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Чисельність населення становить 500 осіб (2001). Батьківщина отаманів Соколовських, очільників антибільшовицьких повстань.

Село Горбулів розташоване у північній частині Житомирського району і межує з с. Моделів та с. Торчин. Горбулів знаходиться за 25 км від центру громади селища Черняхів та залізничної станції Горбаші і за 49 км від обласного центру Житомира, відстань до Києва 135 км. В селі понад 600 дворів, населення до 500. чоловік.

Назву Горбулів населений пункт отримав від того, що колись подорожні, їхавши чи йшовши по шляху із села Моделева чи Потіївки на Житомир, з лівої сторони бачили величезний горб, який в народі називали Дівич-горою. Далі йшло поселення, яке перші поселенці називали Горбулів (тобто горб у ліво).

В письмових джерелах село вперше згадується в 1582 році^[1]. В окремих джерелах першої половини XVII ст. згадане як містечко у власності шляхтичів Тишів-Биковських.

З 1910 року, зусиллями італійського підприємця на прізвище Ліва, у селі розпочато розробку покладів каміння лабрадориту. Розробка каміння триває й дотепер — у Горбулеві працює 3 кар'єри.

1917 року, одразу після проголошення УНР, Горбулівське парафіяльне училище, зусиллями Тимофія Соколовського (батька Олександри та Дмитра Соколовських), стає однією з перших українських гімназій на Центральному Поліссі, директором якої стає дружина його сина Дмитра – Надія Соколовська.

Радянську окупаційну владу в селі було встановлено на початку 1918 року. В роки визвольних змагань на території Горбулева і навколишніх сіл діяв загін, що воював проти радянських окупантів, яким керував житель села Соколовський. Загін був знищений, а Дмитро Соколовський убитий у 1919 році^[2]. 7 листопада 1924 року в селі споруджено пам'ятник жертвам революції.

На початку 30-х років у с. Горбулів була створена Горбулівська дільнична лікарня на 25 ліжок з пологовим відділенням.

Під час Голодомору Горбулів утратив 68 дорослих та 14 дітей.

У Горбулеві розміщувалась центральна садиба колгоспу «Батьківщина», який мав в користуванні 3,3 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2,7 тис. орної землі. Колгосп організований в 1928 році. Перший голова — Петрученко Сергій Іванович, 1904 р.н., член КПРС, загинув під час Німецько-радянської війни. Колгосп мав шість виробничих і одну тракторну бригаду. З допоміжних підприємств колгосп мав пункт переробки льону, цех по виготовленню полірувальної продукції з каменю. На території села розміщалась Горбулівська сільгосптехніка, яка займалась ремонтом машин для навколишніх сіл.

В період Німецько-радянської війни 354 жителі Горбулева пішли на фронт. В перших числах липня 1941 року німці вступили в Горбулів. В середині липня 1941 року тут почав діяти партизанський загін під керівництвом К. Д. Дружинського. На початку серпня 1941 року, між селами Горбулів і Моделів, загін вступив у бій з нацистами. В ньому загинули майже всі партизани, а пораненого командира К. Д. Дружинського окупанти схопили і розстріляли. Це був один із перших партизанських загонів, який воював в районі села Горбулів. Нацисти з Горбулева розстріляли 10 чоловік, спалили 88 будівель, вислали до Німеччини понад 300 чоловік.

В період окупації в Горбулеві діяла підпільна організація, якою керував Д. Яковенко. Вона мала безпосередній зв'язок з Потіївською підпільною організацією, якою керував в майбутньому Герой Радянського Союзу Іван Бугайченко. В період німецької окупації, в районі сіл Горбулева і Науменки, діяв партизанський розвідник С. Лукомський, який вільно володів німецькою мовою і знищував німців на місці їх служби, а також вивозив їх в партизанський загін, що дислокувався в Радомишльських лісах. Він загинув в останній період звільнення сіл Горбулів та Науменка від окупантів. Похоронений в селі Науменка.

6 грудня 1943 року вкрай небезпечна обстановка склалась в с. Горбулеві. Нацистські війська зробили ще одну спробу прорвати оборону та розгорнути наступ на Київ. Атаки німців проходила одна за другою. В бою біля села Горбулева гвардійці мінометники 98 гвардійського мінометного полку знищили 37 ворожих танки, 4 бронетранспортери, 39 автомашин з піхотою.

На честь загиблих за визволення села поставлено три пам'ятники на братських могилах. Із 354 жителів села, що брали участь у війні 249 загинули на фронті. На їх честь у центрі села споруджено обеліск, де викарбувані їх прізвища.

Після війни комуністи докладають зусиль до знищення найвизначнішої пам'ятки природи цих країв — древлянської Дівич-гори, від якої на початок 21 ст. лишилися самі залишки.

5 вересня 2009 року, у річницю червоного терору, у с. Горбулів відкрито величний пам'ятник борцям за волю України — горбулівцям, які під проводом отаманів Соколовських боролися за вільну Україну в 1918—1920 роках^[3].

В селі працює середня школа, де 16 вчителів навчають 46 учнів, клуб на 150 місць, клуб в селі Науменка, дві бібліотеки з книжковим фондом 17,5 тис. примірників, дільнична лікарня на 10 ліжок, поштове відділення, 2 крамниць.

• Церква, побудована у 1746 році^[4]. Із розповіді того ж Трохименка Ф. А. дошки підлоги в церкві прибиті ще кованими саморобними цвяхами. Поруч із церквою височиє також красива дерев'яна дзвіниця. Це одна з найстародавніших будівель в нашому районі, що збереглася до наших днів. По ній можна судити про архітектуру XVII—XVIII століття на нашій поліській землі. Також в селі зберігся вітряк.

• Руїни костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1857)^[5]

У 1953 році на горбулівських землях був відкритий камінний кар'єр «Бутовий», який потім був переданий в Потіївський міжколгоспбуд (теперішній УКК). У 70-ті роки кар'єр отримав замовлення на виготовлення бруківки для ремонту Червоної площі в м. Москві^[6].

Поблизу села діють три кар'єри по видобутку каменю: ДП «УКК» (Українська Каменеобробна Компанія), AT «Комета» та TOB «Стоун-3»^[7].

Уродженцями села є:

• Соколовська Олександра Тимофіївна — повстанський отаман часів Української революції.
• Соколовський Дмитро Тимофійович — повстанський отаман часів Української революції.
• Соколовський Олекса Тимофійович — повстанський отаман часів Української революції.
• В. Ф. Головчанський, генерал-майор, який останній час проживав в Москві, де й похований.
• В. Н. Мартиненко, кандидат історичних наук, з 1980 по 1986 рік. працював міністром іноземних справ УРСР. На Горбулівській середній школі встановлено іменну дошку з барельєфом видатного учня.
• В. Г. Горбаренко — кандидат технічних наук, М. Г. Янушевський — кандидат технічних наук, С. А. Антонюк — кандидат історичних наук, М. Ф. Огійчук — кандидат економічних наук, А. Ф. Малинівський — кандидат історичних наук, Л. І. Данчук — народний артист України, професор, П. І. Данчук — заслужений працівник культури, Забарчук Євген Леонідович — працює зам. міністра юстиції Російської Федерації і має чин Державного радника юстиції 1-го класу.
• Науменко Максим Васильович, 1896 року народження, уродженець села Ставки, Радомишльського повіту, народився у родині селянина-бідняка. Похоронений в м. Радомишлі. В селі було створено колективне господарство, яке в 50 роках XX століття було об'єднано з Горбулівським колгоспом «Родина», після чого з Горбулевом було з'єднано асфальтовим шляхом.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)

• Горбулів на сайті Верховної ради України [Архівовано 25 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Погода в селі Горбулів [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Horbulów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 123. (пол.)
• Horbulów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 575. (пол.)