Горватт Станіслав Олександрович — Вікіпедія

Горватт Станіслав Олександрович
Народження:	4 серпня 1866(1866-08-04)  Хабне, Кагановицький район, Київська область
Смерть:	9 квітня 1930(1930-04-09) (63 роки)  Варшава, Польська Республіка
Країна:	Королівство Польське  Польська Республіка
Освіта:	Училище правознавства
Рід:	House of Horwattd
Батько:	Aleksander Horwattd
Мати:	Jadwiga Gieczewiczd
Шлюб:	Zofia Narkiewicz-Jodkod
Діти:	Stanisław Horwattd
Медіафайли у Вікісховищі

Станислав Горватт (1866 — 1930) — український громадський діяч Київської губернії польського походження, поміщик, член I Державної думи, член Державної ради з виборів.

Римо-католик. Походив з польської шляхти Київської губернії. Син статського радника Олександра Горватта, колишнього губернського маршалка шляхти, і Ядвіги Гечевич. Землевласник Радомисльського повіту (11253 десятин неподалік містечка Хабне).

Закінчив Імператорське училище правознавства у 1890 у чині титулярного радника. Служив при Міністерстві юстиції, потім вийшов у відставку і зайнявся сільським господарством у своєму маєтку. Володів чотирма винокурними заводами і млином.

З 1903 перебував гласним Радомисльського повітового комітету у справах земського господарства. Був членом Ради Київського сільськогосподарського товариства. Після проголошення Жовтневого маніфесту вступив до польської Партії реальної політики. Очолював польський виборчий комітет Київської губернії.

У 1906 обраний членом I Державної думи від Київської губернії. Входив до групи західних околиць. Був членом аграрної комісії і виступав з аграрного питання. Після розпуску Державної думи взяв участь у віленському з'їзді делегатів польських виборчих комітетів у грудні 1906.

20 вересня 1910 з'їздом землевласників Київської губернії обраний членом Державної ради. Входив до Польського кола. Був членом Російської групи Міжпарламентського союзу. У 1913 вибув зі складу Держради за закінченням терміну повноважень. У роки Першої світової війни брав участь в роботі польських організацій, був одним з керівників Польської організації допомоги офіцерам, які повернулися з фронту.

Після Лютневої революції, в серпні 1917 брав участь в Польському політичному з'їзді і Державній нараді в Москві. У листопаді 1917 став одним із засновників Польської консервативної партії.

У 1918 переїхав до Києва, входив до керівництва київського виборчого комітету з виборів представників на з'їзд польських депутатів. Зі встановленням влади гетьмана Скоропадського виїхав до Варшави, де був головою Союзу землевласників національних окраїн (1918) і членом ради Товариства поляків російських земель.

У незалежній Польщі працював у організаціях, які захищали права поміщиків та інших переселенців, що втратили свою нерухомість після окупації більшовиками території колишнього Західного краю. Помер у 1930 у Варшаві.

З 1894 був одружений на Софії Наркевич-Йодко (1867 — 1944). Діти: Станіслав і Олена (1897 — 1944).

• Список дворян Киевской губернии. — Киев, 1906.
• Весь Юго-Западный край: справочная и адресная книга по Киевской, Подольской и Волынской губерниям. — Киев, 1913. — С. 576.
• Н. Л. Пашенный Императорское Училище Правоведения и Правоведы в годы мира, войны и смуты. — Мадрид, 1967.
• Государственная дума Российской империи: 1906—1917. — Москва: РОССПЭН, 2008.
• Государственный совет Российской империи: 1906—1917. — Москва: РОССПЭН, 2008. — С. 62.
• Генеалогические сведения на сайте «Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego»