Горошко Михайло Васильович — Вікіпедія

|1 = дата смерті 27.08...=

Михайло Васильович Горошко
Народився	27 жовтня 1939(1939-10-27) (85 років) с. Ріжки, Таращанського району, Київської області
Місце проживання	м. Хабаровськ
Країна	СРСР
Діяльність	геолог
Alma mater	Іркутський університет
Галузь	геологія
Науковий ступінь	доктор геолого-мінералогічних наук

Миха́йло Васи́льович Горо́шко (*27 жовтня 1939, с. Ріжки Таращанського району Київської області) — російський вчений-геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, провідний науковий співробітник Інституту тектоніки і геофізики імені. Помер 27 серпня 2020 року у м. Тараща Київської області.

К 1973 році закінчив Іркутський державний університет імені А. О. Жданова за спеціальністю «геологічна зйомка та корисних копалин».

З 1963 до 1967 рік — працював техніком-геологом Приленської експедиції.

З 1967 до 1974 рік — геолог Приленської (з 1973 р. — Тайгової) експедиції.

З 1974 до 1986 — старший геолог Тайгового ПГО.

У 1986 році у Всеросійському науково-дослідному геологічному інституті імені А. П. Карпінського захистив кандидатську дисертацію за спеціалізацією геолого-мінералогічні науки на тему «Геологія та ураноносність вулкано-тектонічних структур Хайканського серединного масиву».

З 1986 до 2001 року — головний геолог аеропартії 35-го Тайгового ПГО.

У 2001 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора геолого-мінералогічних наук за темою «Рифейські депресійні структури древніх платформ та масивів південного сходу Росії: геологія та ураноносність».

З 2001 до 2003 — провідний науковий співробітник Далекосхідного інституту мінеральних сировин.

З 2 липня 2003 року — провідний науковий співробітник Інституту тектоніки і геофізики імені Ю. А. Косигіна міста Хабаровськ.

Був у двох науково-виробничих закордонних відрядженнях з метою ознайомлення з ураноносними районами Канади та Австралії.

• Розробив критерії та виділив структури під пошук уранових родовищ типу «типу непогодження» на Далекому Сході Росії.
• Проаналізував матеріали з ураноносності Далекого Сходу Росії та виділив найбільш перспективні ураноносні формації.
• Розробив стратиграфію рефею південного сходу Сибірської платформи.
• Склав карту глибинної будови одного з перспективних урано-рудних районів півдня Далекого Сходу Росії.

Опублікував 52 статті в регіональних та центральних журналах, а також 22 науково-виробничих звіти.

• Металогенічне районування Ханкайського серединного масиву // Тихоокеанська геологія, 1987, № 6.
• Про рудоносність зон докембрійських структурних непогоджень // Радянська геологія, 1991, № 5.
• Мотивація виявлення нових видів корисних копалин в південно-східній частині Алданського щита // Тихоокеанська геологія, 1995, № 2.
• Нові дані з абсолютного віку рідкометального оруднення південно-східної частини Алданського щита. // Стратиграфія та геологічна кореляція, 2002, № 1.

• Медаль «За трудову відзнаку».
• Медаль «Ветеран праці».
• Знак «Відмінник розвідки родовищ».
• Знак «Переможець соціалістичного змагання 1974».
• Знак «Ударник 11-ї п'ятирічки».
• Пам'ятний знак «300 років гірничо-геологічної служби Росії».
• Знак «За заслуги в розвідці та освоєнні родовищ».

• Наукові досягнення та інновації в Хабаровському Краї