Горячкіна Олександра Юріївна — Вікіпедія

Горячкіна Олександра Юріївна
Олександра Горячкіна в 2018 році
Олександра Горячкіна в 2018 році
 Олександра Горячкіна в 2018 році
Країна Росія Росія
Народження 28 вересня 1998(1998-09-28) (26 років)
Орськ, Оренбурзька область, Росія
Титул Гросмейстер (2018)
Гросмейстер (2012) серед жінок
Рейтинг ФІДЕ 2579 (№ 4 у жіночому рейтингу ФІДЕ у березні 2020 року)
Піковий
рейтинг 		2579 (4-те місце, лютий—березень 2020 року) — 3-тє місце (2564, липень-вересень 2019 року)
Нагороди та відзнаки
медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
заслужений майстер спорту Росії

Олександра Юріївна Горячкіна (нар. 28 вересня 1998(19980928), Орськ, Оренбурзька область, Росія) — російська шахістка, гросмейстер (2018). Віце-чемпіонка світу із шахів 2020 року. Дворазова чемпіонка Росії 2015 та 2017 років.

У складі збірної Росії переможниця командного чемпіонату світу 2019 року, командних чемпіонатів Європи 2015, 2017 та 2019 років.

Чемпіонка світу серед шахісток віком до 20 років (2013, 2014).

Її рейтинг станом на березень 2020 року — 2579 (4-те місце у світі, 1-ше — серед шахісток Росії).

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Олександра Горячкіна є п'ятиразовою чемпіонкою світу та триразовою чемпіонкою Європи серед юніорок в різних вікових категоріях, зокрема:

У 2011 році з результатом 7½ очок з 9 можливих (+6-0=3) стала переможницею турніру «Меморіал Л.Руденко».[5][6]

У 2012 році у віці 13 років стала жіночим гросмейстером. Це другий показник серед жіночих гросмейстерів в історії після Хоу Іфань.[7]

2014—2015

[ред. | ред. код]
Горячкіна, 2012 рік

У грудні 2014 року Горячкіна стала бронзовою призеркою чемпіонату Росії, що проходив в Казані. Її результат — 5½ очок з 9 можливих (+4-2=3), турнірний перфоменс — 2533 очка.[8]

У лютому 2015 року, набравши 7 очок з 9 можливих (+5-0=4), Олександра посіла 2 місце на етапі Кубка Росії «Moscow-Open 2015 B».[9].

У березні 2015 року з результатом 6½ очок з 11 можливих (+5-3=3) посіла 68 місце на чоловічому чемпіонаті Європи, що проходив у Єрусалимі.[10] А на чемпіонаті світу серед жінок, що проходив у Сочі, Олександра поступилася у другому раунді українці Анні Музичук з рахунком ½ — 1½.[11]

У квітні 2015 року Горячкіна у складі збірної Росії стала срібною призеркою командного чемпіонату світу, що проходив у китайському місті Ченду.[12] Крім того, Олександра набравши 71,4 % від числа можливих очок показала другий результат серед шахісток, які виступали на четвертій шахівниці.[13]

У травні 2015 року посіла 14 місце на індивідуальному чемпіонаті Європи, що проходив у грузинському місті Чакві. Результат Горячкіної на турнірі — 7 очок з 11 можливих (+5-2=4).[14][15]

У серпні 2015 року Олександра у віці 16 років та 10 місяців стала переможницею чемпіонату Росії. Набравши 8 очок з 11 можливих (+6-1=4), вона випередила на 1 очко Олександру Костенюк та Анастасію Боднарук.[16][17]

У вересні 2015 року взяла участь в чемпіонаті світу серед юніорів (до 20 років), де з результатом 6½ очок з 13 можливих (+4-4=5) посіла 34 місце серед 62 учасників.[18]

У листопаді 2015 року в складі збірної Росії стала переможницею командного чемпіонату Європи, що проходив у Рейк'явіку. Крім того, набравши 7 очок з 8 можливих (турнірний перфоманс — 2668 очок), Олександра посіла 1 місце серед шахісток, які виступали на четвертій шахівниці, та загальне 2 місце серед усіх шахісток, поступившись лише чинній чемпіонці світу Марії Музичук, турнірний перфоманс якої склав 2772 очки.[19].

У грудні, набравши 4½ очки з 9 можливих (+3-3=3), посіла 70 місце (7 — серед жінок) на опен-турнірі «Qatar Masters Open 2015»[20].

2016—2018

[ред. | ред. код]
Олександра Горячкіна, 2016 рік

У червні 2017 року у складі збірної Росії стала переможницею командного чемпіонату світу, що проходив у Ханти-Мансійську. З результатом 4 очки з 6 можливих (+2-0=4), Олександра посіла 4-те місце серед шахісток, що грали на четвертій шахівниці[21]

У квітні 2017 року з результатом 8 очок з 11 можливих (+5-0=6) Олександра посіла 2-ге місце на індивідуальному чемпіонаті Європи, що проходив у Ризі[22].

У листопаді 2017 року у складі збірної Росії стала переможницею командного чемпіонату Європи, показавши 8 результат на резервній шахівниці[23].

У грудні 2017 року Горячкіна стала переможницею Суперфіналу чемпіонату Росії, обігравши на тай-брейку Наталю Погоніну, та стала дворазовою чемпіонкою Росії серед жінок[24].

У лютому 2018 року на турнірі «Аерофлот опен» виконала третю норму міжнародного гросмейстера[25][26], а у липні 2018 року ФІДЕ офіційно надала Олександрі Горячкіній статус міжнародного гросмейстера.

2019

[ред. | ред. код]

У березні 2019 року Олександра Горячкіна у складі збірної Росії посіла 2-ге місце на командному чемпіонаті світу, що проходив в Астані[27]. Крім того, набравши 88,9 % можливих очок, росіянка посіла 1-ше місце серед шахісток, які виступали на четвертій шахівниці[28].

У червні 2019 року Горячкіна здобула перемогу у турнірі претенденток та отримала право зіграти у матчі на першість світу з чинною чемпіонкою Цзюй Веньцзюнь (Китай). Набравши — 9 очок з 14 можливих (+6-1=7), Олександра на 1½ очка випередила найближчу переслідувачку українку Анну Музичук[29].

У вересні 2019 року разом з Цзюй Веньцзюнь розділила 2-3 місця на 1-му етапі гран-прі ФІДЕ серед жінок 2019/2020, що проходив у Сколково. Набравши 7½ очок з 11 можливих (+4-0=7) росіянка на ½ очка відстала від переможниці турніру Гампі Конеру з Індії[30].

У жовтні-листопаді 2019 року у складі жіночої збірної Росії втретє стала переможницею командного чемпіонату Європи. Набравши 6 очок із 9 можливих (+3-0=6), Олександра показала п'ятий результат серед шахісток, які виступали на першій шахівниці[31].

У грудні 2019 року з результатом 7 очок з 11 можливих (+5-2=4), посіла 3 місце на 2-му етапі гран-прі ФІДЕ серед жінок 2019/2020, що проходив у Монако[32].

У січні 2020 року Горячкіна поступилася китаянці Цзюй Веньцзюнь у матчі за звання чемпіонки світу з рахунком 7½ — 8½ (рахунок класичних партій 6 — 6, тайбрейк у форматі швидких шахів 1½ — 2½)[33].

У березні 2020 року росіянка посіла 2 місце на 3-му етапі гран-прі ФІДЕ серед жінок 2019/2020, що проходив у Лозанні. Її результат 7 очок з 11 можливих (+3-0=8)[34].

Зміни рейтингу

[ред. | ред. код]
Зміни рейтингу Ело[35]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ World Youth Championships 2012 — U18 Girls. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 22 жовтня 2014.
  2. ↑ 2013 World Junior: Yangyi and Goryachkina are gold. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.
  3. ↑ Lu Shanglei, Goryachkina win World Juniors 2014. Архів оригіналу за 2 жовтня 2015. Процитовано 22 жовтня 2014.
  4. ↑ European Youth Chess Championship G18 Prague 2012 — Girls Under 18. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 22 жовтня 2014.
  5. ↑ 2011 L. Rudenko Memorial won by 13-year-old Goryachkina. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 22 жовтня 2014.
  6. ↑ L.Rudenko Memorial 2011. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 22 жовтня 2014.
  7. ↑ 13-летняя Александра Горячкина стала гроссмейстером; в мировой истории это второй рекорд после Хоу Ифань. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.
  8. ↑ Gunina, Lysyj, Russian Champions. Архів оригіналу за 11 грудня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
  9. ↑ Moscow-Open 2015 B. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 березня 2015.
  10. ↑ Результати чемпіонату Європи 2015 року. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 11 березня 2015.
  11. ↑ WWch Rd2 G2: 11 decisions, 5 tie-breaks. Архів оригіналу за 30 квітня 2015. Процитовано 8 травня 2015.
  12. ↑ Chengdu Closing. Архів оригіналу за 4 травня 2015. Процитовано 8 травня 2015.
  13. ↑ The best player per board: according percent. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 8 травня 2015.
  14. ↑ 16th European Individual Women's Chess Championship. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 7 липня 2015.
  15. ↑ Українська шахістка взяла «золото» на чемпіонаті Європи. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 7 липня 2015.
  16. ↑ Superfinals: Tomashevsky and Goryachkina win [Архівовано 9 вересня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
  17. ↑ Суперфинал чемпионата России. Чита [Архівовано 12 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  18. ↑ FIDE World Junior U20 Championship (Open) [Архівовано 29 січня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
  19. ↑ Etcc 2015 — Women section [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
  20. ↑ Standings after the round 9. Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 11 січня 2016.
  21. ↑ WORLD WOMEN'S TEAM CHESS CHAMPIONSHIP 2017. Архів оригіналу за 10 серпня 2019. Процитовано 26 листопада 2019.
  22. ↑ European Individual Women Chess Championship 2017. Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 26 листопада 2019.
  23. ↑ 21th European Women's Team Chess Championship 2017 Women Section
  24. ↑ Russian Championship: Svidler makes it eight. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 26 листопада 2019.
  25. ↑ Certificate of Title Result (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 травня 2018. Процитовано 26 листопада 2019.
  26. ↑ Александра Горячкина станет самым юным международным мужским гроссмейстером. Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 26 листопада 2019.(рос.)
  27. ↑ World Team Ch: England take silver, China take bronze. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  28. ↑ The best player per board: according percent. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  29. ↑ R14:Women's Candidates: The Muzychuk sisters end on a high note. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 16 вересня 2019.
  30. ↑ Humpy Koneru wins Women's Grand Prix Skolkovo. Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.
  31. ↑ 22th European Team Chess Championship: Batumi 2019. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 6 листопада 2019.
  32. ↑ Alexandra Kosteniuk wins Monaco GP. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
  33. ↑ Ju Wenjun remains World Champion. Архів оригіналу за 24 січня 2020. Процитовано 24 січня 2020.
  34. ↑ Lausanne GP: Dzagnidze takes first place on tiebreaks. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 14 березня 2020.
  35. ↑ Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Горячкіна Олександра Юріївна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Горячкіна_Олександра_Юріївна&oldid=36135203