Госпіталь Пітьє-Сальпетрієр — Вікіпедія

Пітьє-Сальпетрієр
(фр. Pitié-Salpêtrière Hospital)
Основні дані
Засновано 1656
Приналежність Франція Франція
Сфера Медицина
Кількість співробітників 6000
Контакт
Ключові особи Жан-Мартен Шарко, Зигмунд Фройд, Жозеф Бабінскі
Країна  Франція[1]
Адреса Hôpital de la Pitié-Salpêtrière
47-83 Boulevard de l'Hôpital
Тип лікарня і hospitald
Материнська
організація		 Assistance Publique – Hôpitaux de Parisd
Вебсторінка aphp.fr
Мапа
Мапа
CMNS: Госпіталь Пітьє-Сальпетрієр у Вікісховищі

Госпіталь Пітьє-Сальпетрієр (фр. Pitié-Salpêtrière Hospital) — один з найстаріших госпіталів Франції, входить до складу державних медичних установ Парижа (AP-HP). Наразі це великий Університетський центр у Парижі, що поєднує в собі так звану «Групу лікарень Пітьє-Сальпетрієр», основними завданнями якого є лікування, навчання фахівців і наукові дослідження в медицині[2].

Організація роботи

[ред. | ред. код]

Архітектура

[ред. | ред. код]

Архітектурний план Сальпетрієр зосереджених навколо каплиці у формі грецького хреста. Лише будівництво каплиці і північного крила було завершено. Новий комплекс Сальпетрієр створено за моделлю міста-саду і складається із кількох павільйонів. Всі павільйони з'єднані мережею підземних тунелів. Нові будинки побудовані в тому ж архітектурному стилі, що й старші будівлі[3].

Розміщення пацієнтів

[ред. | ред. код]

У розпорядженні стаціонару госпіталю кілька корпусів з 1826 місцями. Денний стаціонар розрахований на 159 місць. У стаціонарі є одно- та двомісні палати, оснащені телефоном і телевізором. У корпусах є кафе і журнальні кіоски.

Персонал

[ред. | ред. код]

У госпіталі працюють лікарі зі світовим ім'ям.

Неврологічним відділенням завідує професор Олів'є Ліон-Кан, він головний спеціаліст з лікування розсіяного склерозу.

У відділенні щелепно-лицьової хірургії під керівництвом професора Жака-Шарля Бертрана проводяться унікальні операції при вроджених порушеннях формування лицьових кісток черепа.

Відділення хіміотерапії очолює всесвітньо відомий фахівець у цій галузі Давид Хайят.

Авторитетом у галузі спортивної травми є професор Ів Каттон, у відділенні якого оперували знаменитого футболіста Рональдо.

Всього в госпіталі працюють близько 6 000 висококваліфікованих фахівців[4].

Оснащення

[ред. | ред. код]

Госпіталь має:

  • 3 апарати МРТ
  • 4 сканера для комп'ютерної томографії
  • 3 гамма-камери для радіографії
  • 6 апаратів ангіографії
  • 10 постів для гемодіалізу
  • 1 ПЕТ сканер
  • 10 місць для гемодіалізу
  • 3 гамма-камерами для сцинтиграфії[5].

Операційні блоки відповідають найвищим світовим стандартам, що дає можливість проводити малоінвазивні ендоскопічні операції.

Історія

[ред. | ред. код]

Заснування

[ред. | ред. код]

Госпіталь зобов'язаний своїм ім'ям арсеналу, який був створений за наказом Людовика XIII, де селітру (фр. salpêtre) змішували із порохом[6].

Із збільшенням кількості жебраків у місті на початку XVII століття королева Марія Медічі вирішила відкрити госпіс «Богоматір Милосердя» на місці мечеті[7].

У 1656 році Луї XIV доручив архітектору Лібералю Брюану будівництво лікарні для жебраків та бідноти на місці збройної майстерні. Спочатку планувалося спорудження кількох корпусів: «Пітьє» для дітей, «Бісетр» для чоловіків та, власне, «Сальпетрієр» для жінок.

У 1662 році лікарня могла приймати 10 тисяч хворих, це був найбільший госпіс світу. Спочатку основним завданням Сальпетрієр було не лікування, а утримання жінок й розумово відсталих й тривалий час використовувався іноді як в'язниця. Так продовжувалось до Революції.

XVIII століття

[ред. | ред. код]

У XVIII столітті госпіс став перетворюватись на місце допомоги. З 1785 по 1826 повій та засуджених жінок поступово переводили, залишивши розумово відсталих та літніх пацієнтів. У цей період у лікарні працювали Пуссен, його учень Пінель звільнив психічно хворих пацієнтів від ланцюгів[8]. Ескіроль та їхні наступники зробили переворот у світі психіатрії.

XIX століття

[ред. | ред. код]

1801 року l'Hôpital général переформували у «Hospices civils», в період з 1837 по 1887 Сальпетрієр перейменували у Hospice de la Vieillesse-Femmes[9]. Лікарня стала центром по вивченню захворювань нервової системи.

У 1862 році до керівництва прийшов Жан-Мартен Шарко. Він перетворив паризький госпіталь Сальпетрієр на центр медичної науки всесвітнього значення. Шарко — засновник французької класичної школи неврології та наукової психопатології.

Педагогічним нововведенням з'явилися клінічні розбори пацієнтів в урочистій театралізованій обстановці. Широку популярність мали лекції Шарко про істерію і гіпноз. Шарко продовжив впровадження фотографії в наукову практику. Дуже суттєвий внесок у створення наукових праць і фотохроніка вніс піонер медичної фотографії рентгенографії Альбер Лонд. Він співпрацював з фотографічною лабораторією Сальпетрієр, а в 1884 став її керівником. Фактично він брав участь у всіх медичних проєктах, пов'язаних із застосуванням фотографії[10].

У 1882—1895 роках патолог Ріше очолив лабораторію клінічних хвороб нервової системи. На основі роботи у клініці він написав ряд робіт з фізіології та нервових хвороб, а також видав «Художню анатомію» і потім «Художню фізіологію».

Під впливом Шарко психічні розлади та істерію стали вивчати систематично і раціонально. Його учнем був Зигмунд Фрейд

У 1882 році було створено спеціальний підрозділ — кафедра неврології, названа клінікою хвороб нервової сістеми. Це була вершина кар'єри Шарко.

На зміну йому 1 січня 1895 прийшов улюблений учень Жозеф Бабінскі. Він добре відомий лікарям за однойменною симптомів і синдромів (симптом Бабінскі, синдроми Бабінскі, Бабінскі-Нажотта, Бабінскі-Фромента тощо).

Сальпетрієр сьогодні

[ред. | ред. код]

У XX столітті Сальпетрієр став повноцінною лікарнею. Божевільня була закрита у 1921 році, госпіс — 1968. «Nouvelle Pitié» та клініка Сальпетрієр були об'єднані у 1964 році.

Лікарня стає автономною у 1968 році. Також було створено медичний факультет Пітьє-Сальпетріє як частину Паризького університету (П'єра і Марі Кюрі), до яких були прикріплені лікарня Groupe Hospitalier Pitie-Salpetriere та госпіс Брока Іврі. Факультет складається з двох окремих будинків на бульварі де Лопіталя 91 і 105 та будівель між ними.

З 1970-х років розрізнені групи неврологічних досліджень були інтегровані в Пітьє-Сальпетріє. Це призвело до розвитку нейробіології, нейрохімії, нейрофармакології, з нейрогенетики, з нейроімунології, функціональної нейровізуалізації, нейрофізіології інтегрованих систем.

Наразі в Сальпетрієр розглядають всі аспекти нейронаук. Науково-дослідний інститут має чотири наглядові органи:

  • Паризький госпіталь (AP-HP)
  • Національний центр наукових досліджень (CNRS)
  • Національний інститут охорони здоров'я і медичних досліджень (INSERM)
  • Університету П'єра і Марі Кюрі (UPMC).

До складу наукового комплексу входить також бібліотека Шарко.

Науковці, що працювали у лікарні

[ред. | ред. код]

Напрямки роботи

[ред. | ред. код]
  • Біохімія
  • Біотерапія
  • Щелепно-лицьова хірургія
  • Онкологія
  • Хіміотерапія
  • Кардіологія
  • Неврологія
  • Нейрохорургія
  • Пневмалогія
  • Ревматологія
  • Ортопедія
  • Судинна хірургія
  • Серцево-судинна хірургія
  • Інші

У госпіталі розташовується Інститут міології, де вивчають спадкові захворювання м'язів та способи їх лікування.

Відділення дієтології під керівництвом професора Арно Бадевана займається питаннями профілактики, лікування ожиріння і працює в тісному контакті з Національним інститутом досліджень в області медицини.

Нейрохірурги займаються розробкою методик в області операційних втручань на хребті[11].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
  2. ↑ Госпиталь Питье Сальпетриер[недоступне посилання з липня 2019]
  3. ↑ Hôpital de la Salpêtrière. Архів оригіналу за 3 березня 2012. Процитовано 27 листопада 2011.
  4. ↑ ГОСПИТАЛЬ ПИТЬЕ-САЛЬПЕТРИЕР Париж. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 27 листопада 2011.
  5. ↑ Группа больниц Питие Сальпетриер. Архів оригіналу за 6 грудня 2011. Процитовано 27 листопада 2011.
  6. ↑ La Salpêtrière. Архів оригіналу за 26 червня 2010. Процитовано 27 листопада 2011.
  7. ↑ La Pitié-Salpêtrière. Архів оригіналу за 20 листопада 2011. Процитовано 27 листопада 2011.
  8. ↑ Больница Сальпетриер. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 27 листопада 2011.
  9. ↑ L'histoire des neurosciences à la Pitié et à la Salpêtrière. Архів оригіналу за 13 грудня 2011. Процитовано 27 листопада 2011.
  10. ↑ Сальпетриер: наука, искусство, техника. Архів оригіналу за 23 листопада 2011. Процитовано 27 листопада 2011.
  11. ↑ Госпіталь Пітіє Сальпетрієр. Архів оригіналу за 28 жовтня 2011. Процитовано 27 листопада 2011.
  12. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Plan de l'hôpital (фр.)
  • [1] [Архівовано 16 травня 2012 у Wayback Machine.] (англ.) Official journal of the International Society for the History of Medicine.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Госпіталь_Пітьє-Сальпетрієр&oldid=43253284