Гостиний двір — Вікіпедія
Го́стиний двір — місце, де зупинялися гості-купці, зберігалися товари й велася торгівля. Виник за часів Київської Русі. В XVI-XVII ст. гостиний двір мав вигляд прямокутної площі, обнесеної кам'яними чи дерев'яними приміщеннями, об'єднаними критими галереями.
На архітектурі гостинного двору XVIII-XIX ст. позначився стиль класицизму. Гостиний двір планували у вигляді замкнутого прямокутника з відкритими аркадами-галереями або колонами (Гостиний двір у Києві, 1809—28, арх. А. Руска та А. Меленський; у Білій Церкві, 1809—14; Новгороді-Сіверському, поч. 19 ст.)[1].
- Гостиний двір,1815 р., Петербург
- ↑ "Гостиний двір" передають в управління Міністерству культури та інформаційної політики. Архів оригіналу за 25 червня 2021.
- Сидоренко О. Ф. Гостинні двори [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 177. — ISBN 966-00-0405-2.
- Короткий енциклопедичний словник з культури. — К. : Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
- Гостиний двір // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 69. — ISBN 978-966-7407-83-4.