Антоній Грекович — Вікіпедія

Антоній Федорович Грекович (?, Рогатин — 23 лютого 1618, Київ) — руський (український) релігійний діяч, гарячий прихильник Берестейської унії.

Життєпис

Народився в Рогатині. Його батьком, імовірно, був Федір Грек — відомий діяч місцевого православного братства. Вчився в школі Львівського ставропігійного братства. 1598 року прийняв постриг при Дерманському монастирі^[1].

У 1605 році став очільником Віленської братської школи. Однак невдовзі його звинуватили у зв'язках з однією з черниць. Певне, остерігаючись покарання, став уніатом. Митрополит Іпатій Потій став йому довіряти, у 1609 році відправив до Києва як свого намісника.

О. Антоній Грекович як делегат унійного митрополита Іпатія Потія мав у Видубицькому монастирі свою резиденцію на початку XVII століття^[2]. Мав посаду протопопа. У Києві активно діяв, намагаючись підпорядкувати православне духовенство владі І. Потія, що викликало рішучий спротив духовенства, мирян та козаків. У 1610 році козаки написали протестацію, яку зареєстрували в Київській гродській книзі; один з них вчинив замах на життя протопопа — з того часу Грекович намагався уникати протистоянь. Але після отримання в 1612 році королівського привілею на Михайлівський Золотоверхий монастир в 1618 році спробував поширити свою владу, що викликало різку реакцію: козаки схопили його та втопили (за одними даними, 15-го^[3], за іншими — 23 лютого^[4]) — в ополонці у Дніпрі навпроти Видубицького монастиря^[5].

Примітки

↑ Мыцко И.З. Дерманский культурно-просветительный центр и его учас- тие в идеологической борьбе на Украине (70-е годы XVI в. — 30-е годы XVII в.) // Федоровские чтения. — 1978. — С. 52.
↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 600.
↑ Сас П. Грекович Антоній [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.]… — С. 190.
↑ Корнієнко В., Сінкевич Н. Написи-графіті XVI—XVII століть центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії. [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] — С. 123.
↑ admin. ДО ПИТАННЯ ІСТОРІЇ КОНФЕСІЙНОГО СТАНОВИЩА У КИЄВІ КІНЦЯ XVI – ПОЧАТКУ XVII СТОЛІТЬ У СВІТЛІ ПРАВОСЛАВНО-УНІАТСЬКОГО ПРОТИСТОЯННЯ | КИЇВСЬКЕ ПРАВОСЛАВ'Я (укр.). Архів оригіналу за 5 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.

Джерела

Сас П. Грекович Антоній [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 190—191. — ISBN 966-00-0405-2.

Посилання

Грекович Антоний [Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. (рос.)

[1] Мыцко И.З. Дерманский культурно-просветительный центр и его учас- тие в идеологической борьбе на Украине (70-е годы XVI в. — 30-е годы XVII в.) // Федоровские чтения. — 1978. — С. 52.

[2] Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 600.

[3] Сас П. Грекович Антоній [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.]… — С. 190.

[4] Корнієнко В., Сінкевич Н. Написи-графіті XVI—XVII століть центральної нави Софії Київської як джерело до біографістики та генеалогії. [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] — С. 123.

[5] . ДО ПИТАННЯ ІСТОРІЇ КОНФЕСІЙНОГО СТАНОВИЩА У КИЄВІ КІНЦЯ XVI – ПОЧАТКУ XVII СТОЛІТЬ У СВІТЛІ ПРАВОСЛАВНО-УНІАТСЬКОГО ПРОТИСТОЯННЯ | КИЇВСЬКЕ ПРАВОСЛАВ'Я (укр.). Архів оригіналу за 5 березня 2019. Процитовано 3 березня 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]