Горін Григорій Ізраїльович — Вікіпедія

Горін Григорій Ізраїльович
Ім'я при народженні	рос. Григорий Израилевич Офштейн
Псевдо	Горинштейн[1] і Горин[1]
Народився	12 березня 1940(1940-03-12) Москва, СРСР
Помер	15 червня 2000(2000-06-15) (60 років) Москва, Росія ·інфаркт міокарда
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	драматург письменник прозаїк сценарист
Alma mater	Перший московський державний медичний університет імені І. М. Сеченова (1963)
Знання мов	російська
Жанр	сатира, п'єса, оповідання, повість, фейлетон і публіцистика
Нагороди	Золоте теля (російська літературна премія)d (1968)
IMDb	ID 0330945
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Григорій Ізраїльович Горін (прізвище при народженні — Офштейн; 12 березня 1940(19400312), Москва, РРФСР, СРСР — 15 червня 2000, Москва, Російська Федерація) — радянський і російський драматург, прозаїк, письменник-сатирик, сценарист, автор низки літературно-публіцистичних статей.

Народився в родині військового Ізраїля Офштейна. Дошлюбне прізвище матері було Горинська, від нього пішов псевдонім — спочатку Горінштейн, потім Горін, пізніше Григорій офіційно змінив прізвище. Закінчив 1-й 1-й Московський медичний інститут імені І. М. Сеченова (1963), декілька років працював лікарем швидкої.

«Радянський лікар був і залишається найунікальнішим спеціалістом у світі, бо він вміє лікувати, не маючи ліків, оперувати без інструментів, протезувати без матеріалів…» — Григорій Горін

Літературну діяльність почав з написання сценок для студентського КВК, з 1960-х років активно публікувалися в пресі його з фейлетони, гумористичні оповідання та скетчі. Деякий час завідував відділенням гумору журналу «Юність», вів популярну рубрику від імені Галки Галкіної. Неодноразово публікував гумористичні оповідання у відділ гумору «Клуб 12 стільців» «Літературної газети».

У 1966 році вийшла перша книга прози «Четверо під однією обкладинкою» (рос. «Четверо под одной обложкой») (спільно з іншими авторами).

У 1978—1990 роках Григорій Горін був регулярним учасником телепрограм «Навколо сміху» («рос. Вокруг смеха»).

Помер Григорій Горін у ніч на 15 червня 2000 року. Причиною смерті став обширний інфаркт. Похований на Ваганьковському кладовищі.

1966 написав п'єсу рос. «Свадьба на всю Европу» (у співавторстві з Аркадієм Аркановим, співавтором Горіна також у п'єсах «Банкет», рос. «Маленькие комедии большого дома», «Тореадор», «Соло для дуета»).

У 1970—1990 роки Горін створює низку п'єс.

• 1970 «Тіль», (рос. «Тиль»)
• 1972 «Забути Герострата!», (рос. «Забыть Герострата!»)
• 1974 «Найправдивіший», (рос. «Самый правдивый»)
• 1980 «Будинок, який побудував Свіфт», (рос. «Дом, который построил Свифт»)
• 1984 «Феномени», (рос. «Феномены»)
• 1985 «Прощавай, конферансьє!», (рос. «Прощай, конферансье!»)
• 1989 «Кіт домашній середньої пухнастості», (рос. «Кот домашний средней пушистости»)
• 1989 «Поминальна молитва», (рос. «Поминальная молитва»)
• 1991 «Кін IV», (рос. «Кин IV»)
• 1994 «Чума на обидва ваші дома!», (рос. «Чума на оба ваши дома!»)
• 1995 «Королівські ігри», (рос. «Королевские игры»)
• 1997 «Щасливчик-Нещасливчик», (рос. «Счастливцев-Несчастливцев»)
• 1999 «Блазень Балакірєв», (рос. «Шут Балакирев»)

• 1974 «Зупиніть Потапова!» (рос. «Остановите Потапова!», за однойменним оповіданням, опублікованим у «Літературній газеті» в 1972 році)
• 1974 «Маленькі комедії великого будинку» (рос. «Маленькие комедии большого дома», спільно з Аркадієм Аркановим)
• 1976 «Ти — мені, я — тобі» (рос. «Ты — мне, я — тебе», спільно з Олександром Сєрим)
• 1976 ««Сто грам» для хоробрості...» (рос. «Сто грамм для храбрости», новела «Яка нахабність!» (рос. «Какая наглость!»))
• 1978 «Оксамитовий сезон» (рос. «Бархатный сезон», спільно з Володимиром Павловичем)
• 1979 «Той самий Мюнхгаузен» (рос. «Тот самый Мюнхгаузен»)
• 1980 «Про бідного гусара замовте слово» (рос. «О бедном гусаре замолвите слово», спільно з Ельдаром Рязановим)
• 1983 «Будинок, який побудував Свіфт» (рос. «Дом, который построил Свифт»)
• 1984 «Формула кохання» (рос. «Формула любви», за мотивами повесті Олексія Толстого «Граф Каліостро»)
• 1986 «Мій ніжно коханий детектив» (рос. «Мой нежно любимый детектив», спільно з Аркадієм Хайтом)
• 1988 «Убити дракона» (рос. «Убить дракона», спільно з Марком Захаровим, за мотивами п'єси Євгена Шварца)

• 1985 — Золота рибка (телеспектакль)

• На питання про причину вибору такого псевдоніму митець відповідав, що це лише: рос. «Гриша Офштейн Решил Изменить Национальность»

• Григорій Горін. Той самий Мюнхгаузен [Архівовано 2 лютого 2019 у Wayback Machine.](укр.)
• Григорий Горин на Last.fm (англ.)

Це незавершена стаття про літератора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.