Грицюк Петро Петрович — Вікіпедія

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (листопад 2021)

Петро́ Петро́вич Грицю́к (7 листопада 1979(19791107), с. Микуличин, Яремчанський район, Івано-Франківська обл.) — український правник, юрист, художник, поет, громадський діяч, член Національної спілки художників України (2021).

Народився 7 листопада 1979 року у с. Микуличині Надвірнянського району Івано-Франківської області, українець. Батько Петро Іванович (1954—2017) — юрист; мати Наталія Юріївна (1955) —  бібліограф, пенсіонерка; дружина Наталія Олександрівна (1981) — лікар; сини Дмитро (2002) та  Андрій (2011).

Закінчив Національну юридичну академію України ім. Я.Мудрого (2001, Харків). У 2001—2010 роках працював в органах прокуратури Івано-Франківської області. У 2010 році Указом Президента України призначений на посаду судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду. В червні 2020 року звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Живе в м. Івано-Франківську та в родинному будинку в с. Микуличині.

Учасник та партнер «Порталу незалежних художників» (м. Київ), літературно-мистецького об'єднання «Згарда» (м. Яремче), член об'єднання художників «Мистецьке братство» (м. Івано-Франківськ). Автор та організатор творчих заходів всеукраїнського патріотичного мистецького проекту «У нас єдина доля — ім'я їй Україна».

У шкільні роки навчався в Долинській художній школі для дітей, а згодом в Надвірнянській дитячій школі мистецтв, яку закінчив на відмінно. Тривалий час не малював, однак з 2013 року почав активно займатися художньою творчістю. Працює в галузі живопису, графіки. За цей час створив понад 200 робіт. Провів 36 персональних виставок, як в Україні, так і за її межами (Греція, Канада, Угорщина, Румунія), учасник спільних всеукраїнських і регіональних виставок (всього 45 виставок).

Лауреат Івано-Франківської обласної премії імені Ярослава Лукавецького в галузі образотворчого мистецтва, лауреат премії імені Миколи Домашевського в галузі літератури та мистецтва. Почесний громадянин села Микуличина.

Значна частина мистецьких творів художника об'єднана в експозиції «На гранях суперечностей» (2013—2016), «Станіславів & Галичина» (2015—2020), в  серіях робіт «Філософія кольору», «Окрилена планета».

Графічні роботи Петра Грицюка створюються у авторській манері, що має назву «Графічний кракелюр». За власним визначенням художника, графічний кракелюр — манера графіки, для якої характерна перевага кривих ліній, які в сукупності створюють ілюзію тріщин (кракелюрів).

Пише вірші. На рядки автора створено 9 пісень, з яких 5 пісень на патріотичну тематику («Молитва захисника», «Ти знову», «У нас єдина доля — ім'я їй Україна», «За свою правду», «Розмова з Україною», «До перемоги»).

• «Протилежності» (2014)
• «Вертеп» (2014)
• «Станіславів, будинок повітової ради» (2015)
• «Микуличин, каплиця» (2016)
• «На гранях суперечностей» (2016)
• Поліптих із серії «Календар душі», 12 секцій (2018)
• «Станіславівська фортеця, XVIIІ ст.» (художня реконструкція, 2019)
• «Симфонія ліній» (2020)
• «Станіславівська фортеця, XVIIІ ст.» (художня реконструкція, 2019)
• «Маленьке деревце» (2020)
• «Вознесіння» (2020)
• «Вуйко», 21х30, папір, олівець, 2021 р.

• Всеукраїнська художня виставка до Дня Незалежності України, 2014 р. (Київ),
• Всеукраїнська художня виставка до Дня художника, 2014, 2015 рр. (Київ),
• Всеукраїнська художня  Різдвяна виставка, 2014, 2015 рр. (Київ)
• Всеукраїнська художня виставка «Мальовнича Україна», 2016 р. (Суми);
• Всеукраїнська художня виставка «Графіка у Харкові», 2020 р. (Харків).

• Лауреат Івано-Франківської обласної премії імені Ярослава Лукавецького в галузі образотворчого мистецтва  (2017);
• Лауреат  премії імені Миколи Домашевського в галузі літератури та мистецтва (2018);
• Почесний громадянин села Микуличина.

• Петро Грицюк. У каталозі  «На гранях суперечностей», живопис, 2016.
• Петро Грицюк. У каталозі  «Станіславів&Галичина на початку XX століття», живопис і графіка, 2018.
• Петро Грицюк. У каталозі  К-Галереї «Painting&Graphics 6, Art World of Ukraine» — Київ, 2020, с. 22—23.
• Олена Масляник-Троценко. «Ренімація свідків». Журнал «Ґражда», 1/43, 2018.
• Ольга Пономаренко. «Естетична цінність ретроспективи історичних пам'яток у творчості Петра Грицюка». У зб. "Матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції «Культурно-історична спадщина України: перспективи дослідження та традиції збереження», 10-11 жовтня 2019 р. — Черкаси, 2019, с. 163—166.
• Ірина Матоліч. «Петро Грицюк. Мистець за покликанням». Журнал Національної спілки письменників України «Дзвін», N8 (810), 2020, с. 234—236.
• Мирослав Аронець. «З піснею кольорів. Петро Грицюк. Юрист за освітою, художник за покликанням», щорічник «Гуцульський календар», № 26, 2021, стор. 47-49.
• Олександр Аронець, Ірина Матоліч  «Крізь браму часу». Журнал  «Гуцульщина і Покуття», N1-2 (4-5), 2021, с. 74—79.

• Художник Петр Грицюк [Архівовано 13 листопада 2021 у Wayback Machine.]