Гришко Василь Іванович — Вікіпедія

Гришко Василь Іванович
Народився15 січня 1914(1914-01-15)
Дубно, Дубенський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер12 жовтня 2008(2008-10-12) (94 роки)
Країна УНР
Діяльністьписьменник
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гришко.

Гришко Василь Іванович (нар.15 січня 1914(19140115), м. Дубно, Волинь — пом.12 жовтня 2008, Галландейл, Флорида, США) — український письменник, публіцист, редактор, політичний діяч, учасник підпілля ОУН в роки німецької окупації, на еміграції один з керівників УРДП (Українська Революційно-Демократична Партія). Псевдонім — Віктор Гринько, В. Віго, Гривас, В. Г. та ін.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї офіцера кінноти. У зв'язку з початком 1-ї світової війни мати з дітьми виїхала з прифронтової зони на свою батьківщину до м. Яготина, Полтавської губернії (тепер Київської області), де й минуло дитинство та шкільні роки Гришка. В часи УНР батько був офіцером Української армії, за що в 1920-ті роки переслідувався і в 1929 опинився у в'язниці. Тоді ж ув'язнили і 15-річного Василя — «шили» причетність до СВУ—СУМ.

Навчався на літературному факультеті Харківського університету. Друкуватися почав з 1931 р. 1936 року його «викрили» і виключили з університету. 1937 р. був заарештований і відправлений на Колиму, де провів 1937—1939 р.р. В 1940 пощастило звільнитися. В 1938 вдруге заарештували і розстріляли його батька.

Під час німецької окупації співпрацював у газеті «Голос Полтавщини» та редагував міське радіомовлення. Брав участь у національно-визвольному підпіллі. Взимку 1943 р. з родиною виїхав на Захід. В 1945—1949 перебував у таборах для переміщених осіб в Карлсфельді та Міттенвальді. В 1948 р. вступив до УРДП, очолюваної І. Багряним. Від того часу став активно виступати в еміграційній пресі як публіцист. В 1949 — він редактор відділу української політики в газеті «Українські вісті» (Новий Ульм).

Переїхавши до Америки, працював на різних фабриках у Нью-Йорку й одночасно проводив громадсько-політичну роботу. В 1954—1955 редагував газету «Український Прометей» (Детройт), в 1955—1959 викладав українську мову в американській військовій школі в Монтереї. В 1959—1960 навчається в аспірантурі Каліфорнійського університету в Берклі, де здобув ступінь магістра бібліотекарства із спеціалізацією слов'янські мови і література; в 1960—1969 працював бібліографом Вашингтонського університету в Сієтлі. 1974 року став доктором філософії в галузі слов'янської філології (дисертацію захистив у 1972 р.). В 1969—1973 рр. виступав як політичний коментатор радіо «Свобода» в Мюнхені, а пізніше в цій же ролі в Нью-Йорку.

Від 1975 почесний голова УДРП. Член Організації українських письменників (ОУП) «Слово», Пенклубу та член-кореспондент УВАН у США.

Помер Василь Іванович Гришко 12 жовтня 2008 року в місті Галландейл у Флориді, залишив вдову та доньку.

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

Гришко Василь Іванович автор книжок: повісті «Один з таких» (1931), книжок «Стик» (1933), «Хіба ж не успіх» (1933), «Анти-СССР» (1952), «Панславізм у совєтській історіографії і політиці» (Нью-Йорк, 1955), «Досвід з Росією» (англійською мовою, 1956), «Молода Україна пореволюційного сорокаліття під Совєтами» (1958), «Хто, з ким і проти кого» (1959), «В'ячеслав Липинський і його творчість» (1961), «Москва сльозам не вірить» (Нью-Йорк, 1963), «Третя сила, третій шлях, третя революція» (Новий Ульм, 1970), «Український „голокост“, 1933» (Нью-Йорк, 1973: англійською мовою, 1978) та ін. Опублікував серію статей «Публіцистичні думи і здогади про справу СВУ» (Сучасність. — 1980. — № 9, 10, 12). Рецензія на роман Івана Багряного «Людина біжить над прірвою» вміщена в журналі «Слово і час», Київ, 1991, № 10, «Карби часу» (1999).

Окремі видання:

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Знайомтеся — автор (Автобіографія) // У кн.: Гришко Василь. Український «голокост», 1933. Н.-Й. — Торонто, 1978. — С. 122—127;
  • Богуславський О. В. Гришко Василь // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / За ред. М. Романюка. — Львів, 2003. — Вип. 10. — С. 44-45.
  • Дальний Мар'ян. Листування з Василем Гришком // Вибране: Люди — події — коментарі. — К.: Вид.дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — С. 503—512.
  • Дончик В. Гідно пройдений шлях: Василеві Гришку — 80 //Літ. Укр. — 1994. — 31 березня.
  • Костюк Г. Василь Гришко // Зустрічі і прощання: Спогади. — К.: Смолоскип, 2008. — Кн. 1. -С. 426—429.
  • Маркусь В. Гришко Василь //Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 187—188.
  • Ротач П. Розвіяні по чужині. Полтавці на еміграції. Короткий біобібліографічний довідник. — Полтава: Верстка, 1998. — С. 41-42.
  • Шугай О. Карби для нащадків… (Пам'яті Василя Гришка) // Літературна Україна. — 2009. −15 січня. — С. 6.
  • Шугай О. «Карби часу» заповів нащадкам // Літературна Україна. — 2011. — 12 травня. — С. 7.
  • Костюк Г. Зустрічі і прощання. — Едмонтон. — 1987. — С 428—432;
  • Дончик В. Гідно пройдений шлях: Василеві Гришку — 80 //Літ. Укр. — 1994. — 31 берез.;
  • Василь Гришко (3 автобіографії // Українська Революційно-Демократична Партія (УРДП-УДРП). Збірник матеріалів і документів. — Чикаго—Київ, 1997. — С.194-200.
  • Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Петро Ротач. «Розвіяні по чужині. Полтавці на еміграції»(укр.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гришко_Василь_Іванович&oldid=39837654