French
DeutschГромадський Євгеній Олегович — Вікіпедія
| Євгеній Громадський Громадський Євгеній Олегович | ||
|---|---|---|
 Майор | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 17 червня 2000 (24 роки) Чугуїв, Харківська область, Україна | |
| Національність | українець | |
| Alma Mater | Національна академія Національної гвардії України  | |
| Псевдо | «Гром» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | З 2017 — н.ч. | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Євгеній Олегович Громадський (нар. 17 червня 2000) — майор, військовослужбовець 92 ОШБр Збройних Сил України. учасник російсько-української війни. Герой України (2022).
Народився 17 червня 2000 року в місті Чугуєві Харківської області, закінчив там школу. У школі захоплювався туризмом, альпінізмом, брав участь у змаганнях із боїв без правил. Особливо цікавився військовою справою. Представник сьомого покоління військових у родині. Його батько Олег Громадський — почесний громадянин Харкова, полковник у відставці, колишній командир 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58 ОМПБр[1].
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 | "Во время прорыва, он остался один" - Євген Громадський про останній бій батька Олега Громадського 27 березня 2022 року |
24 лютого 2022 року, в перший день масштабного вторгнення Росії до України, лейтенант Євгеній Громадський командував взводом 3 БрОП, тримав оборону на північно-східних околицях Харкова. Йому на допомогу із групою добровольців прибув батько, полковник Олег Громадський, і протягом дня вони разом тримали оборону. Під час відходу батько, який намагався на власному джипі евакуювати залишки зброї та боєкомплекту, загинув внаслідок ворожого обстрілу[2][3][1].
Взвод Євгенія складався переважно з військовослужбовців строкової служби, у перший день вторгнення він знищив ворожу колону на окружній дорозі біля Харкова[1].
Влітку 2022 року у званні «старшого лейтенанта» був переведений до 92 ОШБр, де проходив військову службу його загиблий батько Олег. Командував розвідувальним взводом, відомим у ЗМІ як «Бешкетники Сірка»[2][4].
- звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5]
- орден Івана Сірка ІІІ ступеня [джерело?]
- орден «За оборону Харкова»
- старший лейтенант (2022)
- лейтенант (2021)
- ↑ а б в Волкова, Ганна (28 лютого 2022). У Харкові загинув легендарний комбат: яким був Олег Громадський. Факти (укр.). Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ а б Герої України НГУ. Національна гвардія України.
- ↑ Зозуля, Катерина (25 лютого 2022). У бою під Харковом загинув військовий з Полтавщини. Суспільне.новини (укр.). Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 25 березня 2022.
- ↑ Герой України розповів, як "мінуснув" однокласника-зрадника під час зачистки села. // Автор: Дмитро Гулійчук. 17.12.2024, 00:03
- ↑ Указ Президента України від 25 березня 2022 року № 167/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
- Шульман О., Коваленко, С. Полковник Олег Громадський разом із сином прийняв перший бій і захистив Харків // АрміяInform. — 2022. — 17 вересня.
- Шульман, О. Лейтенант Євген Громадський — Герой перших боїв за Харків [Архівовано 10 квітня 2022 у Wayback Machine.] // АрміяInform. — 2022. — 10 квітня.
- "Якщо впаде Харків, впаде вся Україна". Репортаж з лінії фронту. BBC NEWS. Україна (укр.). 12 березня 2022. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 26 березня 2022.
 |
|---|