Грінченко Марія Миколаївна — Вікіпедія

Грінченко Марія Миколаївна
Марія Грінченко
Ім'я при народженні	Марія Миколаївна Гладиліна
Псевдонім	М. Загірня, М. Чайченко, М. Доленко, П. З. Р-ой
Народилася	1 червня 1863(1863-06-01) м. Богодухів, Харківська область
Померла	15 липня 1928(1928-07-15) (65 років) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	УНР  Російська імперія  СРСР
Національність	українка
Діяльність	письменниця, перекладачка
Сфера роботи	література[1][1][…], літературознавство[1][1][…] і перекладацтво[d][1][1][…]
Мова творів	українська
Роки активності	1884—1919
Напрямок	реалізм
Грінченко Марія Миколаївна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

|Lib= |Член КПРС:=

Марі́я Микола́ївна Грінче́нко (Грінченкова, до шлюбу Гладиліна; 1 червня 1863, Богодухів, нині Харківської області — 15 липня 1928, Київ) — українська письменниця, перекладачка, фольклористка та освітянка. Псевдоніми та криптоніми — М. Загірня, М. Чайченко, М. Доленко, П. З. Р-ой та інші. Дружина Бориса Грінченка, мати Анастасії Грінченко.

У 1910–1918 роках керувала видавництвом імені Бориса Грінченка.

Була членкинею-редакторкою комісії Словника української живої мови (1919).

Подарувала Всеукраїнській академій наук бібліотеку Бориса Грінченка, до якої склала двотомний каталог.

Літературну працю почала 1884 року. Друкувала вірші в журналах «Зоря», «Дзвінок», «Правда».

Авторка прозових творів «Під землею. Оповідання про шахти» (1897), «Чередник та дівчата» (1898).

Найважливіші переклади виконані Марією Грінченко:

• комедія К. Ґольдоні «Мірандоліна» (1911).

Окремими книжками в перекладах Марії Грінченко вийшли:

• 1884 р. — оповідання Льва Толстого «Чим люди живі?»;
• 1893 р. — оповідання Миколи Лєскова «Про Хведора Християнина і про друга його Оврама Жидовина»,
• 1895 р. — оповідання Альфреда Теннісона «Добра душа»,
• 1907 р. — «Пригоди Тома Соєра» Марка Твена, драма «Монна Ванна» Моріса Метерлінка, дві казки М. Салтикова-Щедріна «Як мужик двох генералів прохарчив» і «Дикий пан» (в одній книжці), п'єси Генріка Ібсена «Ворог народові», «Примари», «Підпори громадянства»;
• 1908 р. — драми Германа Зудермана «Кінець Содому», «У рідній сім'ї» та Генріка Ібсена «Нора» і «Росмерсгольм» (останню — разом з донькою Настею);
• 1913 р. — повість Карла-Еміля Францоза «Боротьба за право»;
• 1917 р. — «Лісова казка» Дмитра Маміна-Сибіряка та оповідання Едмондо де Амічіса «Малий писар»;
• 1918 р. — повість Талбота Ріда «Старшини у Вільбайській школі» та роман Гаррієт Бічер-Стоу «Дядькова Томова хата, або Життя рабів-негрів».

Крім того, в перекладах Марії Грінченко декілька разів (1906, 1907, 1910, 1911, 1918, 1919) і в різному складі виходили друком книжки казок Ганса Крістіана Андерсена.

Марія Грінченко активно допомагала Борису Грінченку в записах живої народної мови під час укладання «Словаря української мови».

Із заснуванням УАН (1918) працювала в Комісії Словника української живої мови, беручи участь у перевиданні, виправленні й доповненні «Словаря української мови» (1927–1928), створенні академічного «Російсько-український словника» (т. 1–3, 1924–33, незакін.).

Уклала підручники «Рідне слово. Українська читанка» (1912, разом із Б. Грінченком) і «Наша рідна мова» (1918).

З Борисом Грінченком побралася 10 лютого 1884 року. Вінчання відбулося в приміщенні школи в селі Нижня Сироватка (нині Сумська область), де Борис на той час був завідувачем. Марія була дуже близька з чоловіком, окрім кохання, їх єднала спільність переконань і життєвих позицій. Напередодні весілля вона писала нареченому: «Ми любимо один одного, у нас тепер одна душа, але любов до України і спільна праця на користь їй ще дужче з'єднають нас і дадуть силу перемогти все. Але ти це й сам розумієш ще краще мене… Твоя Маруся».

У шлюбі народила доньку Настю. Вона цікавилась українським національним рухом, перекладала, писала, захоплювалась музикою. Після закінчення гімназії у Києві Настя Грінченко вирушила до Львова, де записалася на філософський факультет і слухала лекції професорів Грушевського, Колесси, Студинського. Значне враження справила на неї зустріч з Іваном Франком. Крім того, вона познайомилася з членами РУП, що її повністю захопило. Приїжджаючи додому, до Києва, не зважаючи на перевірки, Анастасія привозила підпільну літературу. Таким чином вона стала активною учасницею соціал-демократичного робітничого руху.

Архівні документи засвідчують пряму причетність Анастасії Грінченко до збройних виступів протягом революції 1905—1907 років, в яких вона брала участь зі своїм нареченим. Після того як її було ув'язнено, на початку 1906 року у Анастасії розвинувся туберкульоз. Марія та Борис докладали великих зусиль, аби звільнити доньку за станом здоров'я. Туберкульоз розвивався швидко і 1 жовтня 1908 року Анастасія Грінченко померла. Невдовзі помер немовлям і її єдиний син. Ці смерті дуже підірвали здоров'я Бориса Грінченка, він помер за півтори роки після доньки.

• У Дніпрі існує Вулиця Марії Грінченко.

• Скрипник П. І. Грінченко Марія Миколаївна [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 207. — ISBN 966-00-0405-2.
• М. Г. Железняк. Грінченко Марія Миколаївна [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Жадько В. О. Український некрополь.-К.,2005.-С.163.
• Погрібний А. Г. Грінченко Марія Миколаївна // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.  — С. 499.
• В. О. Винник. Грінченко Марія Миколаївна // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
• Про одружіння на Вкраїні в давніші часи / за людьми написала М. Загірня. — У Київі: Вид. М. Грінченко, 1912. — (Книжки пам'яті Насті Грінченко ; № 6). [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]

• Внесок Марії Миколаївни Грінченко-Загірньої у культурно-освітній рух на Чернігівщині [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• До історії видання першої біографії Б. Грінченка 1911 р. [Архівовано 21 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Грінченко Марія в Електронній бібліотеці «Культура України» [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Тиміш Хмельниченко: іст. повість О. Рогової / мал. П. Холодного ; переказала М. Загірня. — Видано вдруге. — Катеринослав ; Ляйпціг: Укр. вид-во в Катеринославі, 1922?. — 191, 1 с. : іл. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Мордовець Д. Л. Гетьман Петро Сагайдачний: іст. оповід. : з повісті Д. Мордовця, з дод. й одмінами / перероб. М. Загірня. — Вид. 2-ге. — У Київі: Друк. Б. Першої Артілі друкар. справи, 1918. — 128 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Лєсков М. С. Оповідання про Хведора християнина і про друга його Оврама жидовина / твір М. С. Лєскова ; переклала з рос. М. Загірня. — Львів: Накладом авторки: Друк. Наук. т-ва ім. Шевченка під зарядом К. Беднарського, 1893. — 31 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Загирня М. М. У сніговому краї: оповідання / Загирня М. — У Чернігові: Вид. Б. Грінченко: З друк. Губерн. земства, 1899. — 36 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Загирня М. М. Давня пригода: оповідання / переказала М. Загирня. — У Чернігові: Вид. Б. Грінченко, 1899. — 46, 2 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Загірня М. Добра порада: оповідання про ліки від скаженої хвороби / написала М. Загірня. — Вид. 2-ге. — СПб. : Тип. Училища глухонемых, 1902. — 32 с. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Загірня М. Як вигадано машиною їздити: про Д. Стефенсона / написала М. Загірня. — Вид. 2-ге. — СПб. : Тип. Училища глухонемых, 1903. — С. 3–32. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Загірня М.Боротьба англійських кольоній американських за волю / написала М. Загірня. — У Львові: З друк. Наук. т-ва ім. Шевченка, 1905. — 120 с. : портр. — (З Фундації імени Стефана Дубравского ; 11-та преміована кн.). [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Загірня М. Як визволилися Північні Американські Штати / написала М. Загірня ; Т-во «Просвіта» у Київі. — У Київі: З друк. Т-ва «Просвещение», 1907. — 128 с. : мапи. [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Про одружіння на Вкраїні в давніші часи / за людьми написала М. Загірня. — У Київі: Вид. М. Грінченко, 1912. — (Книжки пам'яті Насті Грінченко ; № 6). [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Загірня М. Який був лад в Афинській державі / за людьми росказала М. Загірня. — У Київі: Укр. учитель, 1908. — 48 с. [Архівовано 11 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Грінченко М. М. Який буває державний лад / переказала М. З. — У Київі: Вік, 1906. — 71 с. [Архівовано 18 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Сторінка «ГРІНЧЕНКО МАРІЯ МИКОЛАЇВНА [Архівовано 23 червня 2020 у Wayback Machine.]» інформаційно-бібліографічного ресурсу «Видатні педагоги України та світу [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.]» ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського

---

Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.