Густаво Дудамель — Вікіпедія

Густаво Дудамель
ісп. Gustavo Dudamel
Основна інформація
Повне ім'яісп. Gustavo Adolfo Dudamel Ramírez
Дата народження26 січня 1981(1981-01-26)[1][2][…] (43 роки)
Місце народженняБаркісімето, Венесуела[4][5]
Роки активності1999 — тепер. час
Громадянство Венесуела
Професіїдиригент, композитор, концертмейстер, скрипаль
Інструментискрипка
Жанрикласична музика
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
ЗакладЛос-Анджелеський філармонічний оркестр, Ґетеборзький симфонічний оркестр, Simón Bolívar Symphony Orchestrad, Orquesta Sinfónica de Navarrad і Orchestre de l'Opéra national de Parisd
ЛейблиDeutsche Grammophon
Нагороди
У шлюбі зМарія Вальверде
gustavodudamel.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Густаво Адольфо Дудамель Рамірес (ісп. Gustavo Adolfo Dudamel Ramírez; рід. 26 січня 1981, Баркісімето) — венесуельський диригент.

Біографія

[ред. | ред. код]

Венесуельське місто, в якому народився Дудамель, неофіційно називається музичною столицею країни; батько Дудамеля, тромбоніст, керував в ньому музичною групою, що грала сальсу. Дудамель пройшов через розгалужену венесуельську систему музичної освіти (El Sistema), творець якої Хосе Антоніо Абреу в 2008 р. був удостоєний Премії Гленна Гульда за видатний внесок у розвиток музики. У 4-річному віці Дудамель почав навчався грі на скрипці, згодом також композиції, а з 1995 р. — диригуванню, під керівництвом спершу Родольфо Сальїмбени, а потім самого Абреу. У 1999 р. 18-річний Дудамель був затверджений музичним керівником вершинного дітища Системи — Молодіжного оркестру Венесуели Симона Болівара. Роком пізніше разом з оркестром Дудамель здійснив успішну гастрольну поїздку по Німеччині.

У 2004 р. Дудамель виграв перший Міжнародний конкурс диригентів імені Густава Малера в Бамберзі. За цим досягненням була перемога в конкурсі Диригентської академії, в нагороду Дудамель отримав можливість тижневого майстер-класу в Курта Мазура та Крістофа фон Донаньї[6]. За участь у Бетховенському фестивалі в Бонні Дудамель був удостоєний вперше заснованої нагороди — Бетховенського кільця. На запрошення Донаньї Дудамель в 2005 р. диригував оркестром Філармонії, в тому ж році дебютував з Лос-Анджелесским філармонічним і Ізраїльським філармонічним, підписав контракт із звукозаписною компанією Deutsche Grammophon, один з керівників якої Богдан Рошчич заявив, що Дудамелю належить бути «домінуючою фігурою на світовій музичній сцені в найближчі 30 років»[7]. Нарешті, в 2005 р. Дудамель в останній момент замінив хворого Нееме Ярві у виступі з Гетеборзьким симфонічним оркестром на концерті Бібісі-Промс — в молодшому віці концертами в цьому знаменитому циклі керували тільки два диригенти — Деніел Хардінг і Саймон Рэттл, на другого Дудамель був схожий навіть зовні (Реттл високо оцінив мистецтво Дудамеля і, зокрема, за його запрошенням побував у Венесуелі, виступивши з дудамелевським Молодіжним оркестром Венесуели). Цей концерт, незважаючи на те, що критика виявила певну стриманість в оцінці[8], сприяв, з одного боку, запрошенню Дудамеля до керівництва шведським оркестром, який він очолив у 2007 р., а з іншого — запрошенню Молодіжного оркестру Венесуели Сімона Болівара і Дудамеля на чолі з ним для участі в Бібісі-Промс 2007 року, де у їх виконанні прозвучали Десята симфонія Шостаковича, Симфонічні танці з «Вестсайдской історії» Леонарда Бернстайна і твори латиноамериканських композиторів: як зазначав рецензент, по закінченні концерту «публіка вітала музикантів з запалом, зазвичай притаманним для рок-фестивалів»[9]; підбиваючи підсумки циклу з майже 70 концертів, та ж Уна-Френсес Кларк констатувала:

З усіх концертів Бібісі-Промс цього сезону найбільше розмов викликав полум'яний молодий диригент Густаво Дудамель і Молодіжний оркестр Венесуели Симона Болівара, чиї безмежні ентузіазм і повнокровність, бути може, виявили саму суть Бібісі-Промс. Юні музиканти показали, наскільки доступною може бути класична музика, і ніхто, і яку радість вона може приносити, і ніхто,  від дилетанта до вченого знавця, не міг встояти перед піднятою ними бурею наснаги[10].

У листопаді 2006 р. Дудамель дебютував у міланській Ла Скала з моцартівським «Дон Жуаном»; серед інших значних подій у його кар'єрі 2006—2007 рр. — виступ з Віденським філармонічним оркестром на фестивалі в Люцерні, концерти з симфонічними оркестрами Сан-Франциско і Чикаго, концерт до 80-річчя Папи Римського Бенедикта XVI 16 квітня 2007 р. з Симфонічним оркестром Штутгартського радіо і скрипачкою Гіларі Ган, на якому були присутні сам Папа і багато інших католицьких ієрархів[11]. У тому ж квітні 2007 р. було оголошено, що Дудамель підписав п'ятирічний контракт з Лос-Анджелеським філармонічним оркестром[12][13]; 4 жовтня 2009 року відбувся перший концерт Дудамеля як керівника цього колективу[14]. Диригував новорічним концертом Віденського філармонічного оркестру-2017[15].

Дискографія Дудамеля поки не настільки значна, як концертна історія, однак записані ним з Молодіжним оркестром Венесуели П'ята симфонія Малера і П'ята і Сьома симфонії Бетховена, а також Концерт для оркестру" Бартока (з концерту в Лос-Анджелесі з Лос-Анджелесским філармонічним) отримали високу оцінку [ким?].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Дудамель був одружений двічі. Його перший шлюб у 2006 році був з Елоїзою Матурен у Каракасі. Матурен, також уродженка Венесуели, є артисткою балету з класичною освітою та журналісткою. 1 квітня 2011 року у них народився син Мартін Дудамель Матурен.[16] У березні 2015 року Дудамель і Матурен подали документи на розлучення.[17] У лютому 2017 року Дудамель таємно одружився з іспанською актрисою Марією Вальверде, з якою він познайомився у 2016 році в Лас-Вегасі, штат Невада.[18] З 2018 року має іспанське громадянство.[19] Він і Вальверде проживають в Іспанії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Rauch R. Encyclopædia Britannica
  2. ↑ Discogs — 2000.
  3. ↑ Filmportal.de — 2005.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #133898229 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
  6. ↑ Sue Steward (23 лютого 2006). He's astonishingly gifted. Telegraph. Архів оригіналу за 17 листопада 2007. Процитовано 18 травня 2008.
  7. ↑ Charlotte Higgins (4 серпня 2005). Conducting prodigy to make Proms debut at 24. The Guardian. Архів оригіналу за 17 листопада 2007. Процитовано 18 травня 2008.
  8. ↑ Tim Ashley (8 серпня 2005). Gothenburg SO/Dudamel (review of Prom 30, 2005). The Guardian. Архів оригіналу за 4 липня 2008. Процитовано 18 травня 2008.
  9. ↑ Úna-Frances Clarke (19 серпня 2007). Prom 48: Simón Bolívar Youth Orchestra of Venezuela/Gustavo Dudamel. Musicalcriticism.Com. Архів оригіналу за 28 травня 2008. Процитовано 18 травня 2008.
  10. ↑ Úna-Frances Clarke (11 вересня 2007). BBC Proms 2007: a review. Musicalcriticism.Com. Архів оригіналу за 22 червня 2008. Процитовано 18 травня 2008.
  11. ↑ Nicole Winfield (16 квітня 2007). Pope marks 80th birthday with concert. The Boston Globe. Архів оригіналу за 6 жовтня 2008. Процитовано 16 серпня 2007.
  12. ↑ Mark Swed (8 квітня 2007). Maestro will pass baton to up-and-comer in '09. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 15 жовтня 2008. Процитовано 16 серпня 2007.
  13. ↑ Matthew Westphal (8 квітня 2007). Gustavo Dudamel to Succeed Esa-Pekka Salonen at LA Philharmonic in 2009. Playbill Arts. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 2 вересня 2007.
  14. ↑ Дудамель возглавил Лос-Анджелесский филармонический [Архівовано 14 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Openspace.ru, 2.10.2009.
  15. ↑ Wiener Philharmoniker > Homepage. www.wienerphilharmoniker.at. Архів оригіналу за 5 січня 2010. Процитовано 1 січня 2016.
  16. ↑ LA Phil's Gustavo Dudamel, Wife Welcome First Child. www.cbsnews.com (амер.). 2 квітня 2011. Процитовано 17 травня 2023.
  17. ↑ https://www.latimes.com/people/jeffrey-fleishman; https://www.latimes.com/la-bio-mike-boehm-staff.html; https://www.latimes.com/staff/david-ng (28 березня 2015). Gustavo Dudamel's L.A. Phil deal reverberates across classical music world. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 17 травня 2023.
  18. ↑ País, El (14 березня 2017). María Valverde se casa con el director de orquesta Gustavo Dudamel. El País (ісп.). ISSN 1134-6582. Процитовано 17 травня 2023.
  19. ↑ Redacción. Gustavo Dudamel y Andrés Pastrana adoptan la nacionalidad española. https://iberoeconomia.es/ (es-ES) . Процитовано 17 травня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Густаво_Дудамель&oldid=41900569