Гутянський Веніамін Іонович — Вікіпедія

Веніамі́н Іо́льович Гутя́нський (нар. 1903, с. Глибочок (Гайсинський район), Вінницька область) — †1956, м. Кустанай, Казахстан) — український радянський письменник.

Народився 30 липня 1903 року в с. Глибочок на Вінниччині у родині теслі. Навчався у школі в Бершаді, закінчив педтехнікум у Києві, навчався в інституті народної освіти при Київському університеті. Вчителював, у 30-х роках працював секретарем в Укрнацменшвидаві, єврейських журналах для дітей «Жовтеня» та «Будь напоготів!» (1937—1941), редактором у видавництві «Молодь». Під час Другої світової війни був на евакуації в Уфі. 5 липня 1949 року був заарештований. Його звинуватили у «націоналістичній пропаганді» і в «зв'язках з американським журналістом-шпигуном» Магідовим. Отримав 10 років таборів суворого режиму. Перебував в Усольському таборі на Уралі поблизу Солікамська Наприкінці 1955 р. достроково звільнений через хворобу на сухоти.
Помер 18 серпня 1956 р. у Кустанаї, де на засланні перебувала його родина. Реабілітований посмертно.

Поет, перекладач.
Писав мовою їдиш. Друкувався з 1930 року. Публікації «Листоноша», «Бувай здоровий — їдь здоровим» (обидві — 1930). Збірки «Для малят» (1936), «Різне» (1937), «Байки», «Для дітей» (обидві — 1940), книжка сатиричних антифашистських віршів «Сіль ув вічі» (1944), «Читанки» (1947), п'єса «Про діда Вариводу, що не сміявся зроду» (1937, вистава єврейською мовою; 1939 — українською в Київському театрі ляльок). Переклав українською мовою повість «Четверта висота» О. Ільїної (друк 1962 р.), на їдиш — твори І. Крилова (збірник «Вибрані байки», 1937), С. Маршака, К. Чуковського, П. Тичини, Н. Забіли, Р. Бернза, М. де Сервантеса. У перекладі українською мовою вийшли книжки «Сала за шкіру» (1944), «Йдуть армійці-піхотинці» (1947), «Яшко з голубами (1966), російською — «Хто чого полюбляє» (1965), «Хай завжди буде мама» (1986). Окремі твори В. Гутянського перекладали М. Стельмах, М. Пригара, В. Бичко, І. Нехода, І. Кульська та ін.

	Дитячі вірші сповнені тепла та м’якої іронії, сатиричні – гостроти й викривального пафосу.
— Енциклопедія Сучасної України[1]

Член Спілки письменників України з 1940 р.^[2].

• Біографія Гутянського В. І // Енциклопедія Сучасної України
• Біографія Гутянського В. І. // Сайт «УкрЛіб»
• Кержнер, А. Г. Гутянський Веніамін Іольович [поет, перекладач, член Спілки письменників України] // Енциклопедія Сучасної України / ред. М. Г. Железняк. — Київ, 2006. — Т. 6: Го — Гю. — С. 689 : портр.
• Гутянський Веніамін Іольович (довідка) // З-над Божої ріки: літературний біобібліографічний словник Вінниччини / Упорядкування і загальна редакція А. М. Подолинного. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 2001. — C. 94-95.
• Полянкер Григорій. Гутянський Веніамін. Життєпис. // Літературна Україна. — № 29 (4438). — 1991. — 19 липня.
• Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / авт.-упоряд. Б. К. Коваль, В. П. Павловська. — Київ : «Радянський письменник», 1988. — 719 с. — ISBN 5-333-00364-5. — С. 175.
• Білоус Л. Ювілей поета-земляка [До 100-річчя від дня народження В. Гутянського, уродженця села Глибочок Тростянецького району] // Тростянецькі вісті. — 2003. — 30 липня.
• Маніленко, П. Вшанували 100-річчя поета [В. Гутянського] // Вінницька газета. — 2003. — 14 серпня. — С. 4.
• Баніт А. Добрий, мудрий і стражденний єврей із Поділля [Веніамін Йолевич Гутянський] // Подольский еврейский альманах. — № 4. — Винница, 2004. — С. 15-16.
• Десятник О. Письменники в моєму житті // Вітчизна. — 1993. — № 3-4.
• Корсунська Б. Ордер на арешт // Хроніка 2000. — 1998. — № 21-22.
• Горішній А. Єврейський побратим [про В. Гутянського]. // Вінницька газета. — 1995. — 15 червня.
• Веніамін Гутянський // З порога смерті. — К., 1991. — с. 155—157.

• НСПУ