Гідрати — Вікіпедія

Гідра́ти — сольватні комплекси, які містять зв'язані молекули води, що можуть входити до їхньої структури.

Координування молекул води відбувається через донорно-акцепторну взаємодію: атом Оксигену у молекулі води має неподілені пари електронів, на ньому зосереджується частково негативний заряд, тому він може притягатися до позитивно заряджених частинок-катіонів (зазвичай, ними є метали), які утворюються у розчині внаслідок дисоціації.

Як правило, гідрати є нестійкими сполуками, що легко розкладаються при випарюванні розчину. Однак, існують і такі гідрати, що утримують молекули води у своїй кристалічній структурі і виділяються з розчинів у формі кристалогідратів. Кристалогідрати характерні також для природних горючих газів.

У водних розчинах катіони багатозарядних металів завжди утворюють аквакомплекси, які, на відміну від гідратів, мають чітко визначену кількість координованих молекул води (відповідно до координаційного числа металу-комплексоутворювача): [Be(H₂O)₄]²⁺, [Co(H₂O)₆]²⁺ тощо. Аквокомплекси відрізняються від кристалогідратів міцнішим зв'язком між молекулами H₂O та металом. Окрім того, молекули води можуть бути одночасно координованими у комплексі та кристалі: [Fe(H₂O)₆]SO₄·2H₂O.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гідрати

• Гідрати вуглецевих газів
• Гідрати природних газів
• Сесквігідрати

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Глинка Н. Л. Общая химия / А. И. Ермакова. — 30. — М. : Интеграл-Пресс, 2003. — 728 с. — ISBN 5-89602-017-1. (рос.)
• Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)