Гіляровська Ніна Василівна — Вікіпедія
Гіляровська Ніна Василівна | ||||
---|---|---|---|---|
Інші імена | Мозгова Ніна Василівна | |||
Народилася | 4 квітня 1945 (79 років) Телятин, нині Томашівського повіту Люблінського воєводства, Польща | |||
Громадянство | Україна | |||
Діяльність | акторка Національного драматичного театру ім. Івана Франка | |||
Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
Брати / сестри | Гіляровський Михайло Васильович | |||
Нагороди та премії | ||||
Народна артистка України (2003) | ||||
| ||||
Ні́на Васи́лівна Гіляро́вська (Мозгова; 4 квітня 1945, с. Телятин, нині Томашівського повіту Люблінського воєводства, Польща) — українська театральна акторка. Народна артистка України з 2003 року[1]. Сестра театрального режисера Михайла Гіляровського.
1967 — закінчила Київський інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (курс Михайла Карасьова).
1967—1969 — акторка Запорізького українського музично-драматичного театру.
1969—1970 — акторка Київського ТЮГу.
З 1970 року — акторка Національного драматичного театру ім. Івана Франка.
- Альбіна («Адвокат Мартіян» Лесі Українки)
- Баба Параска («Кайдашева сім'я» І. Нечуй-Левицького)
- Годувальниця («Батько» А. Стріндберга)
- Джулія («Поміж небом і землею»)
- Єлизавета («Ярослав Мудрий» І. Кочерги), Варя («Дівчинка і квітень» Т. Ян)
- Зубаржат («В ніч місячного затемнення» М. Каріма)
- Ликера, Сиклета («Зимовий вечір», «За двома зайцями» М. Старицького)
- Люба, Рашель («Останні», «Васса Желєзнова» М. Горького)
- Марія («Вибір» за Ю. Бондарєвим)
- Марта («Таке довге, довге літо» М. Зарудного)
- Мати Йорана Перссона («Ерік XIV» А. Стріндберга)
- Мати Оксани («Урус-шайтан» І. Афанасьєва)
- Параска («Сто тисяч» І. Карпенка-Карого)
- Соня, Ольга («Дядя Ваня», «Три сестри» А. Чехова)
- Гіляровська Ніна Василівна / В. М. Гайдабура [Архівовано 19 липня 2021 у Wayback Machine.] esu.com.ua
- Гіляровська Ніна Василівна // ft.org.ua [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Гіляровська Ніна. Особа [Архівовано 3 лютого 2020 у Wayback Machine.] theatre.love