Гірнича промисловість Кот-д'Івуару — Вікіпедія

Гірнича промисловість Кот-д'Івуару — галузь промисловості Кот-д'Івуару з розвідки та видобутку мінеральних ресурсів.

Хоча в надрах Кот-д'Івуару міститься багато корисних копалин, проте їх не існує в комерційно придатних для розробки кількостях через високу вартість видобутку. В 1986 частка гірничодобувної промисловості у ВВП становила лише 1%^[1].

Інвестиції колоніальної адміністрації у розробку родовищ золота у Кокумбо^[en] і на невеликих копальнях на південному сході виявилися нерентабельними. У 1984 році державна компанія SODEMI і Французька гірничодобувна компанія заснували гірничодобувну компанію Іті для розробки родовища, відкритого в Іті. Загальний обсяг інвестицій у період оцінювався в 1,2 млрд. Якість золотої руди була середнім, ставлення золота до руди становило 8,5 грама на тонну. Видобуток повинен був розпочатися в 1987 році, і очікувалося, що протягом перших двох років експлуатації буде видобуто 700 кг золота. За оцінками Іті, додаткові інвестиції у розмірі 2,3 млрд. франків КФА дозволили б збільшити випуск до 700 кг золота на рік^[1][2].

У 1970-х років низькосортні родовища залізняку (менше 50 відсотків), оцінювані в 585 мільйонів тонн, знайшли в Банголо, неподалік кордону з Ліберією. Для розробки родовищ був створений консорціум, що представляє інтереси японців, французів, британців, американців та голландців. Проте зниження світових цін на залізняк змусило учасників відкласти проект на невизначений термін^[1].

Видобуток алмазів на Тортії, що почалася в 1948 році, досяг свого піку в 1972 році, коли було видобуто 260000 карат алмазів (52 кг), в 1980 рудник був закритий. Шахта Бобі біля Сегели виробляла 270 000 карат (~54 кг) на рік, аж до 1979 року. Залишилися на острові Тортія оцінюються в 450000 карат (~90 кг), а в шахті Бобі - 150000 карат (~30 кг)^[1].

У період з 1960 по 1966 рік на марганцевих копальнях у районі Гранд-Лау^[en] видобували до 180000 тонн руди на рік. У 1970 році, після того, як ціни на руди на світовому ринку впали, а виробничі витрати зросли, шахти були закриті. Також у Кот-д'Івуарі є невеликі поклади колумбіт-танталіту, ільменіту, кобальту, міді, нікелю та бокситів^[1].