Давид Сассолі — Вікіпедія

Давид Сассолі
італ. David Sassoli
Давид Сассолі
Давид Сассолі
Голова Європейського парламенту
3 липня 2019 — 11 січня 2022
ПопередникАнтоніо Таяні
НаступникРоберта Мецола
Член Європейського парламенту від Центральної Італії[en]
14 липня 2009 — 11 січня 2022
Народився30 травня 1956(1956-05-30)[1][2]
Флоренція, Італія[3]
Помер11 січня 2022(2022-01-11)[4][5] (65 років)
Авіано, Порденоне[d], Фріулі-Венеція-Джулія, Італія[6]
ПохованийСутрі[7]
Відомий якполітик, журналіст, ведучий новин
Місце роботиRAI
КраїнаІталія
Alma materФлорентійський університет
Політична партіяДемократична партія
Підпис
davidsassoli.com
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Давид Марія Сассолі (італ. David Sassoli; 30 травня 1956 — 11 січня 2022[8]) — італійський політик та журналіст, член Демократичної партії. Член Європейського парламенту з 2009 року[9], Голова Європейського парламенту з 3 липня 2019[10] до 11 січня 2022 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Флоренції 1956 року. Протягом 1970-х років вивчав політичні науки в Флорентійському університеті. Почав свою журналістську кар'єру, співпрацюючи з невеликими місцевими газетами та інформаційними агентствами, а потім перейшов до римської редакції газети «Il Giorno». 3 липня 1986 року вступив до реєстру професійних журналістів.

1992 року він став репортером новин для TG3 і тоді ж співпрацював з Мікеле Санторо для деяких телевізійних програм, як-от «Il rosso e il nero» («Червоний і чорний») і «Tempo reale» («Real Time»). 1996 року він провів програму «Cronaca in diretta» («Живе висвітлення»). Через кілька років Давид Сассолі був призначений ведучим TG1, де став одним із найбільш помітних і популярних журналістів у Італії.[11] 2007 року, коли Джанні Ріотта був призначений новим директором TG1, Сассолі став його заступником.[12]

Помер 11 січня 2022 року, похований у Римі[13].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]
Давид Сассолі 2010 року

2009 року Давид Сассолі залишив журналістику для вступу в політику, ставши членом лівоцентристської Демократичної партії (ДП), балотуючись на виборах до Європейського парламенту 2009 року в окрузі Центральна Італія. 7 червня 2009 року був обраний членом Європейського парламенту, отримавши 412 502 голосів[14] та найбільшу підтримку виборців у своєму виборчому окрузі.[15] З 2009 до 2014 року він обіймав посаду лідера Демократичної партії у парламенті.

9 жовтня 2012 року Сассолі оголосив про свою участь у праймериз лівоцентристів, що мали на меті висування єдиного кандидата у мери Риму на муніципальних виборах 2013 року. Він посів друге місце з 26 % голосів, поступившись сенатору Ігнаціо Маріно, який отримав 55 %, і випередив колишнього міністра зв'язку Паоло Джентілоні. Пізніше Маріно був обраний міським головою, перемігши правого президента Джанні Алеманно.[16]

На виборах до Європейського парламенту 2014 року Сассолі переобрався із 206 тис. голосів[17]. Демократична партія отримала 41 % голосів[18].

1 липня 2014 року Сассолі був обраний віцепрезидентом Європейського парламенту 393 голосами, що зробило його другим найбільш підтримуваним кандидатом-соціалістом.[19][20] Окрім завдань комітету, він був членом міжрегіональної групи Європейського парламенту з питань надзвичайної бідності та прав людини.[21]

Голова Європейського парламенту

[ред. | ред. код]

На виборах до Європейського парламенту 2019 року в Італії Сассолі було переобрано до Європейського парламенту[22]. 2 липня 2019 року Прогресивний альянс соціалістів і демократів (S&D) запропонував його як нового Президента Європейського парламенту.[23] Наступного дня Сассолі був обраний президентом на виборах 345 голосами (за необхідних 334-х), замінивши на посаді Антоніо Таяні[24][25]. Він став сьомим італійцем, що обійняв цю посаду.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Був одружений з Алессандрою Вітторіні. У них двоє дітей, Джуліо та Лівія.[26] Був шанувальником футбольної команди АКФ «Фіорентина» з рідного міста.

Був активним членом Articolo 21, liberi di… («Стаття 21, вільна для …»), італійської асоціації, заснованої 27 лютого 2001 року, до якої ввійшли журналісти, письменники, директори та юристи, з метою просування конституційного принципу свободи слова.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
  2. ↑ Munzinger Personen
  3. ↑ David-Maria SASSOLI
  4. ↑ Morto David Sassoli, presidente del Parlamento europeo: era ricoverato per una malattia che aveva colpito il sistema immunitario — Roma: GEDI Gruppo Editoriale, 2022. — ISSN 0390-1076; 2499-0817
  5. ↑ Zemřel předseda Evropského parlamentu David Sassoli — Česká televize, 2022.
  6. ↑ https://www.dw.com/es/muere-presidente-del-parlamento-europeo-david-sassoli/a-60384284
  7. ↑ http://www.tusciaweb.eu/2022/01/sua-volonta-david-sassoli-sara-sepolto-al-cimitero-sutri/
  8. ↑ Помер голова Європарламенту Давид Сассолі. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.
  9. ↑ David Maria Sassoli — Member of the European Parliament. Архів оригіналу за 5 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  10. ↑ David Sassoli elected European Parliament president. Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  11. ↑ La partita di David Sassoli. All'Europarlamento si vota il presidente. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 3 липня 2019.
  12. ↑ Archivio Rai Uno
  13. ↑ У Римі поховали главу Європарламенту Давида Сассолі. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
  14. ↑ Berlusconi fallisce l'obiettivo tre milioni Nell'Idv De Magistris batte Di Pietro. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  15. ↑ Europee: le preferenze raccolte dai candidati del Pd. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  16. ↑ Elezioni Comunali 2013, Liste e risultati: Roma. La Repubblica. 10 червня 2013. Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 10 червня 2013.
  17. ↑ ELEZIONI EUROPEE 2014 LISTE E CANDIDATI. Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  18. ↑ Renzi stravince il «derby» con Grillo. Pd al 40,8 %, M5S 20 punti indietro. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  19. ↑ I nuovi vicepresidenti del Parlamento europeo. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  20. ↑ David Sassoli VICEPRESIDENTE DEL PARLAMENTO EUROPEO E MEMBRO BURO & TRAN. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  21. ↑ Members [Архівовано 7 липня 2018 у Wayback Machine.] European Parliament Intergroup on Extreme Poverty and Human Rights
  22. ↑ Speciale Elezioni Europee — Liste, candidati ed eletti in Italia. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 3 липня 2019.
  23. ↑ Parlamento Ue, i socialisti candidano David Sassoli come presidente. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  24. ↑ Italian chosen as European Parliament president. BBC. 3 липня 2019. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  25. ↑ Президентом Європарламенту став представник Італії Давид Сассолі. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.
  26. ↑ Biografia di David Sassoli. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 3 липня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Політичні посади
Попередник:
Антоніо Таяні 		Голова Європейського парламенту
2019–2022 		Наступник:
Роберта Мецола
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Давид_Сассолі&oldid=43076900