Дальнєрєченськ — Вікіпедія

місто Дальнєрєченськ
Дальнереченск
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Приморський край
Муніципальний район	Дальнєрєченський район
Код ЗКАТУ:	05408000000
Код ЗКТМО:	05708000001
Основні дані
Час заснування	1859
Статус міста	1917
Населення	23 028(2023)
Площа	108 км²
Поштові індекси	69213x
Телефонний код	+7 42356
Географічні координати:	028(2023))_region:RU_ 45°56′00″ пн. ш. 133°44′00″ сх. д. / 45.933333333333° пн. ш. 133.73333333333° сх. д. / 45.933333333333; 133.73333333333
Вебсторінка	dalnerokrug.ru
Мапа
Дальнєрєченськ Дальнєрєченськ
Дальнєрєченськ у Вікісховищі

Дальнєрєченськ (рос. Дальнереченск), раніше Іман (заст. укр. Імань, рос. Иман, кит.: 伊曼; піньїнь: Yīmàn) — місто в Росії, адміністративний центр Дальнєрєченського району Приморського краю.

Належить до поселень Зеленого Клину.

Місто розташоване в долинах річок Уссурі, Велика Уссурка і Малинівка, які з'єднуються в межах міста. Знаходиться неподалік від відрогів Сіхоте Алінь та Сальської сопки — згаслого вулкана. Відстань до Владивостока 430 км.

Засноване козаками як станиця Графська (рік заснування — 1859) на честь графа М. М. Муравйова-Амурського З 1897 по 1972 років місто називалося Імань (за назвою річки на якій знаходилась, нині Велика Уссурка). Статус міста з 1917 року. Перейменовано в результаті кампанії з ліквідації китайських назв на Далекому Сході, що стала наслідком радянсько-китайського збройного конфлікту на острові Даманський.

У 1909—1926 роках — центр повіту, який заселювався з кінця ХІХ — початку ХХ ст. переважно українськими селянами. У 1917—1922 роках місто було одним із центрів українського національного руху на Приморщині. З весни 1917 року в Імані діяла Іманська Українська Громада, з листопада 1918 року — Іманська Українська Окружна Рада, в 1920—1921 роках — Український Національний Комітет, в 1920—1922 роках — відділ Українського Далекосхіднього крайового кооперативу «Чумак».

Під час переведення політики українізації (1931—1932) Імань — центр Калінінського українського національного району. В цей період на українську мову були переведені Іманський педтехнікум та Іманська радпартшкола, у місті виходила частково українською мовою районна газета «Борьба».

За даними 2009 року населення становило 27,9 тис. осіб.

За переписом населення 1989 року в місті мешкало 32,5 тис. осіб. З них українців — 3213, (9,9 %), з яких рідною мовою визнали українську 605 осіб, або 18,9 %. За переписом 1989 року Дальнєреченськ — центр району з найбільшою в Приморському краї часткою українського населення (23,3 %).

За переписом населення 1926 року в місті проживало 4914 особи. В тому числі українців — 42,2 %, росіян — 37,6 %, близько 20 % — корейців та китайців.

У місті розвинені деревообробна й харчова промисловість.

• Меморіальні комплекси прикордонникам, загиблим при захисті державного кордону СРСР.
• Меморіальний комплекс прикордонникам, полеглим 2 березня 1969 на острові Даманський
• Етнографічний комплекс «Витоки Дальнєрєчья», що включає каплицю на березі річки Уссурі.
• «Меморіал слави»
• «Музей оборонних споруд 109 укріпрайону».
• Монумент «Девіз — Клятва».

• Зелений Клин (Український Далекий Схід): Енциклопедичний довідник / Укл. В. Чорномаз. — Владивосток, 2011